Пишемо дитячу книгу: експрес-урок від Андрія Кокотюхи
Під час візиту до Полтави цього тижня відомий український письменник зустрівся з читачами у бібліотеці імені Гончара. Тоді він поділився навичками про те, як пишуться детективи для школярів.
Крім того, під час розповіді він запитував у присутніх полтавських учнів 5-7 класів, чи це дійсно так. На що вони схвально махали головою і піддакували.
Отож, щоб книга вийшла цікавою, головними особливостями детективів для школярів є:
- повинна постійно відбуватися якась дія;
- потрібно, щоб був якийсь невеличкий містичний елемент;
- наявність якоїсь тварини;
- і щоб обов’язково був присутній квест (щоб герої щось шукали чи розслідували, крок за кроком від однієї загадки до іншої).
Уе це є в книгах автора, і він говорить, що у цьому йому якоюсь мірою допоміг поет Сергій Жадан і його творчість.
На підтвердження цього Андрій Кокотюха розповів про одну із своїх найпопулярніших дитячих книг – «Таємниця козацького скарбу»:
«Я її написав коли мені було 12 років, а писати почав взагалі з семи. Писав від руки в шкільних загальних зошитах, лежачи на пузі. Мені цікаво було писати саме у зошитах у клітинку, бо в лінійку літери налазять одна на одну».
Він розповів, що спочатку це була книга з головними героями братами-близнятами, дівчаток взагалі не було. За сюжетом, хлопці шукали скарб, а головними їхніми ворогами були сільський п’яниця Непийпиво і його друг тракторист. Вони змагалися у тому, хто першим його знайде.
Як говорить Андрій Кокотюха, був ще один персонаж – не хороший і не поганий, на якому лежить комічне навантаження. Це – цап Жора. Він не долюблював одного з близнюків, але постійно їх плутав і «на горіхи» перепадало не тому брату.
Автор говорить, що написав цю книгу і забув про неї на довгих 25 років. А згадав, коли директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іван Малкович попросив написати книгу для дітей. Але треба було осучаснити рукопис, адже тоді закінчився радянський період, і вже було не обов’язково писати про трактористів.
Тоді, щоб ввести любовну лінію, автор вигадав цапу подругу. І хлопчики стали просто друзями, а не братами.
А події, до речі, відбувалися в селі на Полтавщині, куди один з героїв поїхав на канікули і взяв з собою друга.
Але видавець все одно попросив переписати книгу. У підсумку тварину теж прибрали, бо цап із таким же ім`ям був у «Тореодорах з Васюківки» Всеволода Нестайка. Трохи подумавши, Андрій Кокотюха вирішив замінити козлика страусом, пояснивши це тим, що в Україні є багато страусиних ферм.
Змінив він і назву. Книга спершу називалась «Таємниця козацької могили». Але видавець підказав, що українці, а особливо діти – забобонні, тому останнє слово перетворилось у «скарб».
За книгу автор дякує, перш за все читачам, бо якби їх не було у цієї книги, то вона б не перевидавалася 10 років. І сьогодні її загальний тираж становить 73 тисячі примірників.
Автор говорить, що він побував з героями на землі, під нею і у воді, лишилося тільки повітря. Адже видання переросло в трилогію, і після нього вийшла друком «Таємниця зміїної голови», де страус, хлопці і дівчинка подорожують на Поділля, а потім – «Таємниця підводного човна», де ті ж герої направились до Чорного моря.
