Пішов із життя професор полтавського медуніверситету Микола Пєший

Микола Пєший – лікар-педіатр та доктор медичних наук. Чоловік відійшов у вічність на 90-му році життя.
Про це повідомили у полтавському медичному університеті. Професор Микола Пєший помер 14 грудня.
Прощання з науковцем відбудеться 18 грудня в залі прощань Полтавського обласного патологоанатомічного бюро о 13:00.
Він народився 8 грудня 1934 року в села Козацькому на Чернігівщині в сім’ї учителів. Навчався в ремісничому училищі № 18 та вечірній школі робітничої молоді, працював токарем на заводі в Києві.
У 1954 році Микола Пєший вступив на педіатричний факультет Київського медичного інституту імені Богомольця, який закінчив у 1960 році. Після закінчення інституту працював викладачем дитячих хвороб у Житомирському медичному училищі та ординатором у дитячій міській лікарні.

У 1965 році чоловіка зарахували до клінічної ординатури на кафедру госпітальної педіатрії Київського медичного інституту. У Полтавському державному медичному університеті працював з 1969 року на різних посадах:
- асистент курсу дитячих хвороб;
- завідувач курсом дитячих хвороб;
- завідуючий кафедрою дитячих хвороб;
- професор кафедри педіатрії № 2.
У 1992 році лікаря обрали членом Української академії наук національного прогресу.
Микола Пєший пройшов шлях від асистента до завідуючого кафедрою, керівника клініки. Мав вищу кваліфікаційну категорію лікаря-педіатра. Професор – автор понад 185 наукових праць, 20 методичних розробок, інформаційних листів та методичних рекомендацій. За його редакцією видали підручник «Дитячі хвороби» для студентів медичних вузів і факультетів.
Наукові праці чоловіка присвячені актуальним питанням клінічної педіатрії. Вагомий внесок він зробив у вивчення серцево-судинної та бронхолегеневої патології у дітей, а також удосконалення патогенезу гострого легеневого серця при пневмонії у дітей раннього віку, розробку раціональних методів лікування та профілактики.
Раніше ЗМІСТ писав, що у листопаді пішов з життя учитель полтавської школи. Андрій Ковнір викладав «Захист України» у полтавській школі №2. Колеги згадують його як чуйну людину, відповідального колегу й талановитого вчителя, який виховав не одне покоління учнів.