Покликання з дитинства: як майстриня з Полтавщини присвятила вишивці своє життя (ФОТО)

На День вишиванки ЗМІСТу майстриня дала ексклюзивне інтерв’ю про особливості полтавської вишивки.

За спеціальністю Ольга Кривоносова – бухгалтерка, але справжньою справою життя для неї стала вишивка. Потяг до цього заняття перейшов від мами ще з дитинства. Мати не вишивала на релігійну тематику, бо тоді не було такого, але оздоблювала постіль і багато картин. Мамин вишитий рушник досі зберігається вдома у майстрині. Сама ж пані Ольга з восьми років вже вишивала качок, грибочки, серветочки.

Перша вишиванка була в червоно-чорних кольорах – із трояндами на рукавах та спереду сорочки. Розповідає, що найпоширенішим орнаментом вишивки були квіти. Для жінки вишивали лілію, а для чоловіка – дуб, що слугувало оберегом. 

Зараз сукні, сорочки та рушники майстриня вишиває дітям та онукам. Особливу історію має рушник, якому 45 років.

«Цьому рушникові 45 років. Вишитий з великою любов'ю на полотні, шила я його, як родився в мене син. Це особлива вишивка. Багато років тому чоловік хотів купити його за 200 доларів, це були дуже великі гроші», – розповідає пані Ольга.

Але майстриня жодної своєї роботи не продає, бо усі вироби вона дарує. Саме так до Опішнянської церкви потрапила ікона, яка розташована при вході, саме перед нею люди моляться, перш ніж увійти. На релігійну тематику почала вишивати 15 років тому з благословення священника. 

За вишивку пані Ольга ніколи не сідає у поганому настрої, а роботу завжди починає у четвер. Перед створенням за кожен образ просить благословення. Вірить, що у вишивку передає свою енергію, тому шиє тільки з любов’ю та добрими помислами. 

Особливість полтавської вишиванки пані Ольга вирізняє у тому, що її вишивають білим по білому з ромбічними візерунками.