Полтавщина вшанувала воїнів, які загинули на Курщині: родинам передали державні нагороди

Про те, що родинам захисників передали їхні нагороди, 2 травня повідомив Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Солдат Олександр Волик поліг 17 жовтня 2024 року, служачи у складі 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади. За проявлену мужність і героїзм його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Воїн народився 14 грудня 1988 року у Якутському краї росії. Проте згодом його сім’я переїхала до Лубен. Тут він вчився у загальноосвітній школі №4. Здобувати освіту довелося й в інших куточках світу.

У Лубнах минув трудовий шлях чоловіка. Захищати Україну він пішов у серпні 2024 року, з посади торгового представника ТОВ «Щедра Полтавщина». На фронті служив стрільцем-помічником гранатометника десантно-штурмового батальйону.

17 жовтня, відданий військовій присязі, у бою за Україну Олександр Волик загинув.

Солдат Артур Чалаб’ян, воїн 225 окремого штурмового батальйону, загинув 27 вересня 2024 року. Посмертно відзначили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Артур Чалаб’ян народився 1 лютого 1990 року в Михнівці Лубенського громади. У рідному селі майбутній воїн здобув середню освіту. Земляки згадують, що він в скільки роки був здібним учнем надійним другом, активно брав участь у шкільних змаганнях. 

У Лубнах чоловік закінчив професійно-технічне училище №12, а згодом проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Працював електриком у підприємстві «Придніпровський край», а пізніше у Києві.

Воїн загинув 27 вересня від отриманих поранень несумісних з життям на фронті. 

Старший матрос Віталій Ярема, який служив у 36 окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, загинув 15 вересня 2024 року. Йому присвоїли нагрудний знак «Золотий Хрест» (посмертно).

Народився воїн 28 квітня 1972 року в селі Козлів Переяслав-Хмельницького району на Київщині. Згодом сім’я переїхала у село Войниха. Тут він навчався у середній школі, а згодом закінчив Лубенське професійно-технічне училище №12, де здобув професію водія. Був спокійним і врівноваженим. Любив життя.

Чоловік мав чіткі патріотичні переконання, тому добровольцем пішов захищати Україну в 2014 році. Був учасником боїв за Донецький аеропорт. З початком повномасштабної війни, в березні 2022 року, вдруге став у стрій і воював на найгарячіших напрямках на посаді механіка-водія відділення морської піхоти.

15 вересня життя військовослужбовця обірвалося. Старший матрос Віталій Ярема загинув під час виконання бойового завдання на одному з гарячих напрямків фронту, внаслідок отриманих поранень під час обстрілу.