Полтавський таксист із товаришем запатентували атлас міста – його купують для «швидких»
Ця історія про полтавця Віталія Борисенка. Він працює таксистом більше 15 років, а протягом 2014-2016 років воював добровольцем у складі загону спеціального призначення «Азов». Разом із товаришем Ігорем Чернявським він створив унікальний атлас Полтави з детальним зображенням усіх вулиць, провулків і будинків. Сьогодні ним користуються багато полтавських таксистів, водіїв «швидкої допомоги» й агентств із продажу нерухомості. Віталій Борисенко розповів ЗМІСТу, чому цей винахід унікальний та як виникла ідея.
Професію таксиста Віталій Борисенко освоїв на початку 2000-х. Уже тоді чоловік зрозумів – для успішної роботи потрібно користуватися професійними інструментами. Полтавець жартує, що цей атлас для нього – як скальпель для хірурга, бо працювати без нього уже, здається, неможливо.
Віталій дістає з пакета чорну папку з полтавським гербом і стікером із написом «Азов». Власне, це один із небагатьох натяків, що чоловік має ще й історію війни – він цього не афішує, а дізнатися про те, що автор атласу є добровольцем, нам вдалося уже наприкінці розмови.
Таксист розгортає свій атлас і пояснює зображення. Починає з умовних позначень (показує на знаки установ, підприємств і вокзалів – прим.ред.) і каже, що номери будинків позначають різними кольорами – щоб людям було легше розібратися, куди їхати.
Оновлюють дані в атласі щотижня.
«Я ж не хвалюся, але мушу сказати, що унікальність цієї папки у точності. Тут постійно оновлюється інформація. А ось район Садовий, ось Горбанівка. Її зобразили на двох аркушах, бо там крутий з’їзд і взимку не проїдеш. А якщо водій швидкої про це не знає? А рахунок іде на хвилини і йдеться про життя і здоров’я людини? Це ж усе не просто так».
Ідея створити детальну карту Полтави з’явилася на початку нульових, а зареєструвати право на авторське право на твір вдалося тільки у 2012 році. Якщо спершу карта була просто любительською, де Віталій для себе малював схематично будинки й провулки, то зараз це кольорові карти зі спеціальними позначками. Полтавець розповів, що коли вони з товаришем вирішили створювати новий інструмент для водіїв, то робили усе з чистого аркушу, не використовуючи попередніх записів.
Успіх існування і оновлення атласу, каже ексазовець, у командній роботі. Віталій працює у місті, здобуває інформацію і відмічає зміни на місцях, а Ігор втілює усе в життя завдяки комп’ютерним програмам:
«Знаєте, я називаю це все "кустарным производством". Це насправді хобі. От уявіть, як це все відбувається: з’являється новий будинок, якого немає у жодній навігаційній програмі. У базах даних поліції, швидкої допомоги його теж немає. Ми вносимо його на карту і друкуємо. Принтер стоїть у мене вдома, а друкуємо по 3-5 екземплярів».
Протягом 2012-2019 років вдалося продати трохи більше ніж 500 примірників. Кожен коштує 250 гривень, але масштаб роботи набагато більший, аніж отримана вигода, каже співавтор. Точніше, вигоди немає, тому Віталій зізнається: займаються цією справою через те, що подобається і тому, що це спільна справа, якій віддали багато часу.
Авторам атласу також вдалося зіткнутися із недоброчесністю директорів кількох служб таксі. Віталій згадує, що це було до російсько-української війни і каже, що захиститися вдалося завдяки авторським правам:
«Справа у тому, що хтось купив примірник. Тоді директори зробили їхні копії та перепродали своїм таксистам. Так вони гривень на 10-20 скинули ціну, а ми, як автори, лишилися десь позаду. Я дізнався про це тільки завдяки тому, що з людьми спілкуюся. Звернулися до поліції із заявою, і вони наче припинили, але нічого серйозного їм не було. Я знаю, що і зараз десь їх продають незаконно, але доказів і крайнього не знайдеш».
Основною цінністю атласу міста Віталій Борисенко називає точність і постійне оновлення. Для порівняння він показує «Атлас до кожного будинку», виданий Інститутом передових технологій.
Наприклад, якщо взяти провулок Деревообробний у Полтаві, то у виданні інституту показано, що знайти його можна на сторінці 11А. Насправді ж там його немає, але Віталій знаходить на інших сторінках. Там видно, що одні будинки, розміщені у цьому провулку, пронумеровані вибірково за старою нумерацію, а інші – за новою. Подібне він вважає неприпустимим:
«Треба, щоб було видно назву провулка, а тут тільки здогадуйся. Ще треба нормально нумерувати, бо ним люди користуються, а не роботи. Я цьому приділяю увагу. Ми зображуємо старі номери будинку паралельно з новими, різними кольорами, усі дороги, бо проїхати ж треба. Ми, два дилетанти, це розуміємо, а фахівці з інституту – чомусь ні».
Також полтавець показує навігатор, але констатує, що користуватися ним просто нема сенсу. За його словами, прибор неодноразово його підводив, а потім клієнти скаржаться, що таксист винний.
Віталій Борисенко також розповів, що коли в 2014 пішов на війну, справи залишив на сина. Він досі замається продажем і розповсюдженням продукту. Співавтор атласу каже, що після повернення із зони АТО було складно адаптуватися до мирного життя, але родина, улюблена справа і робота допомогли. Тепер Віталій Борисенко тільки контролює якість атласу і відповідає за точність інформації, що у ній вказана.
Хоча технології постійно розвиваються, ідею щодо мобільного застосунку Віталій з Ігорем ще не обговорювали. На думку винахідників, наразі працювати з папкою теж зручно, але після розмови із журналістами ЗМІСТу Віталій пообіцяв подумати. Хоча, зізнається, технологічно перенести усю інформацію буде складно. Та це уже зовсім інша історія.
Фото Богдана Проскурова
Обкладинка Юлії Деркач