«Зоряна», «Гоголь» та «Круглий». Імена полтавців, які творили 12-річну історію «Азову»

У травні 2014 року утворився батальйон «Азов» як добровольчий батальйон патрульної служби міліції особливого призначення МВС України і складався з 50 людей. Відтоді до нього долучалися і полтавці.

Ключовою датою стало 13 червня 2014 року. Проведена успішна операція з визволення центру Маріуполя. Один з найважчих боїв відбувся 4 вересня, коли разом із підрозділами Збройних Сил України азовці тримали оборону Маріуполя.

Саме цього місяця, через успішне виконання бойових задач та збільшення кількості добровольців батальйон було розширено до полку. На азовців спирались, як на людей,які на той момент не втратили бойовий дух і рвалися в бій.Вже за місяць «Азов» перейшов до складу Національної гвардії України і став окремим загоном спеціального призначення. У цей період створюється артилерійський і танковий підрозділи. Починаючи з 10 лютого 2015 року полк розпочинає операцію, внаслідок якої вже до 18 лютого були звільнені Широкине, Павлопіль, Комінтернове, Лебединське та Бердянське.

Легендарною битвою стала 86-денна оборона Маріуполя у 2022 році. В рамках створення «Гвардії наступу» у лютому 2023 року ОЗСП «Азов» розгорнули у 12-ту бригаду спеціального призначення НГУ. Згадаймо полтавців у лавах «Азову».

Віталій Грицаєнко став добровольцем у 2014 році й дослужився від солдата до заступника командира полку «Азов», мав звання старшого лейтенанта.  Він називав себе «Гоголем», бо часто бував у театрі в Полтаві, виріс там. Раніше мав позивний «Козак», але в «Азові» загинув хлопець з таким же, тому Віталій вирішив не випробовувати долю.

З 24 лютого воїн боронив з побратимами Маріуполь. 27 лютого група чоловіка відбила 4 спроби висадки морського десанту ворога, а 1 березня підрозділ «Гоголя» розбив ворожу колону.

15 березня азовці успішно заблокували пересування ворога. Особисто Віталій Грицаєнко знищив 2 «Тигра» ворога. 19 березня група воїна здійснила успішний рейд у тил противника і знищила ворожий командний полк, тиловий склад і склад з боєприпасами, танк, 3 БТРи та близько взводу живої сили ворога. 19 березня «Гоголь» загинув від поранень.

Воїн мав 6 нагород:

На фасаді полтавської школи № 20 імені Бориса Серги полеглому в Маріуполі Герою України Віталію Грицаєнкові встановили меморіальну дошку.

У 2014 році полтавець Дмитро Пругло одним з перших свідомо обрав фронт, щоб боронити рідну землю. Воїн до останнього подиху залишався вірним своєму обов’язку, побратимам та країні.

У лютому 2015 року у складі 3-ї сотні (роти) піхотного батальйону полку «Азов» брав участь у Широкинській операції. З того часу став заступником командира 3-ї роти оперативного призначення по роботі з особовим складом 1-го батальйону оперативного призначення. Брав участь у розробці емблеми свого підрозділу. Спочатку його відправили до Урзуфу, а вже потім на базу в Юрівку, потім був Маріуполь. 

З січня 2019 року разом зі своїм підрозділом «Круглий» постійно перебував на передовій в районі Світлодарської дуги.

Старший лейтенант Дмитро Пругло на псевдо Круглий загинув 7 червня 2019 року. 

За життя і після трагедії «Круглий» був відзначений різними нагородами: державними та від підрозділу. Серед них медаль «За військову службу Україні», нагрудним знаком «За безпеку народу», знаком МВС, відзнакою «Захиснику Маріуполя» та відзнакою полку «Азов». Також Дмитра відзначили за Широкинську операцію, отримав орден «Лицарський хрест добровольця», відзнаку «Холодний Яр» та почесний знак «Маріуполь. Відстояли – перемогли» й орден «За мужність» III ступеня.

Полтавка, яка брала участь в обороні «Азовсталі» 

20 лютого 1977 року в Полтаві народилася Наталія Стребкова. У рідному місті вона була відомою перукаркою в салоні краси. Відношення до військової справи не мала, а згодом її світ змінило знайомство з  Олексієм Стребковим-бійцем полку «Азов» , та майбутнім чоловіком Наталі.

Одразу після весілля у березні 2016 року подружжя переїхало до Маріуполя. Продовжуючи свою роботу перукарем вже у новомі місті, «Зоряна» познайомилася з багатьма військовими, прониклась їх історіями життя і зовсім скоро звільнилась та стала частиною «Азов» у якості діловода у військовій частині 3057. Там вона обрала собі позивний.

Була направлена на курси в Золочів, де завзятістю та силою духу отримує звання молодшого сержанта. Після 24 лютого 2022 року Олексій вивіз її у більш безпечне місце , але вона повернулась. Наталія впевнено вирішила брати участь в обороні Маріуполя і бути там до кінця. Її хоробрість зробила великий внесок у оборону Маріуполя, де вона виконувала обов’язки діловодки, медичної сестри та зв’язківиці.

15 квітня 2022 року внаслідок потрапляння багатотонного снаряда у бомбосховище на території металургійного комбінату «Азовсталь» обірвалося життя «Зоряни» на 45 році життя. 4 серпня 2022 року Наталію Стребкову кремували в Києві. Після повернення чоловіка з полону 23 грудня відбулася прощальна церемонія з ходою в Полтаві.

Указом Президента України від 5 травня 2022 року посмертно нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Євгеній Бережний та Владислав Терещенко – обидва уродженці Полтави. Були учасниками військового молодіжного осередку «Центурія» та інструкторами у «Школі хоробрості імені Круглого». В корпусі «Азов» були майстрами екіпажу ударних безпілотних авіаційних комплексів.

При виконанні бойового завдання 31 березня 2026 року на Харківщині, солдати «Сова» та «Хобіт» загинули. Юнакам було по 20 років. Євгеній Бережний одружився за два місяці до загибелі. Поховали військових на Алеї Героїв Затуринського кладовища та здійснили молитву українського націоналіста.