Полтавський вчений передав до музею колекцію, яку збирав усе життя (ФОТО)

Завідувачка сектору науково-дослідного відділу фондів музею Оксана Сулима називає колекцію вченого дуже цінним подарунком для музею, адже йому вдалося зібрати речі, про які в музеї навіть не мріяли.

Віталій Ханко – відомий за межами Полтави мистецтвознавець, бібліограф і солідний вчений. Він народився у 1937 році й протягом довгого життя зумів зібрати колекцію завдяки дружнім стосункам з митцями.

Меценат є членом Національних спілок народних майстрів, художників та краєзнавців України. Ба більше, полтавський науковець є членом міжнародної асоціації арткритиків у Парижі при ЮНЕСКО.

З нагоди передачі колекції, що відбулося наприкінці вересня, в музеї відкрили виставку «Щедрий дар мистецтвознавця Віталія Ханка». На ній презентували 200 різних предметів, які якомога яскравіше зображують різноманітність зібраних речей. За словами Оксани Сулими, Віталій Миколайович думав, що в його колекції 2,5 тисячі предметів, а насправді ж їх більше:

«Мистецтвознавець прийняв героїчне рішення передати свою колекцію до музейного зібрання музею. Для нас це цінний дарунок, адже надходження значуще – майже 3 тисячі предметів. Це все має глибокий художній зміст, художнє наповнення і представляє цінність для колекціонерів і музейного зібрання».

Кожен предмет у колекції детально описаний. На кожному виробі є назва, відомості про те хто автор роботи, у якій техніці виконано, розміри і як він опинився у Віталія Ханка. Більшість творів мистецтва – подарунки власнику колекції від авторів з усієї України. У місцях, де науковцю довелося побувати, він обов’язково щось купував або обмінювався з місцевими жителями.

«Віталій Ханко цікавий ще й тим, що дуже швидко налаштовує людей на товариський лад. Він наскільки цікава людина, що вміє знайти підхід до кожного і після спілкування майже одразу стаєш його другом і хочеш щось подарувати. Віталій Миколайович розмовляв з людьми по селах, і вони йому радо дарували різні предмети», – розповіла Оксана Сулима.

Однією з особливостей переданої колекції є родинний архів. Віталій Ханко дослідив генеалогію своєї родини до 17 століття. Використавши багато архівних джерел, йому вдалося дізнатися про своїх предків, які брали участь у національно-визвольній боротьбі під проводом Богдана Хмельницького. Найбільш яскраво у колекції представлені останні 8 представників козацького роду Ханків з Миргородщини. Доповнюють ці відомості про його дядьків, братів, матері і батька та родинні документи.

Оксана Сулима зауважила, що особливе місце у колекції Віталія Ханка займають полотна. Раніше ж робіт окремих художників у музеї не було взагалі:

«Тепер ми маємо портрети Віталія Миколайовича і його сина Остапа кисті Миколи Підгорного, знаного художника. Це і пейзажі Павла Волика, й картини Михайла Онацька у народному стилі. Дуже символічні роботи Сергія Гнойового, представниці кременчуцького творчого осередку Наталії Юзефович. Дуже цінні полотна».

Надважливою роботою для мистецтвознавця є картина 1930-го року «Не забувай нашу рідну Україну», на якій зображено блакитно-жовте небо. Свого часу її зберігала тітка Віталія попри те, що на той час це було дуже небезпечно. Також близькими для вченого є три полотна, виконані Віктором Брикульцем. На них зображені Опанас Сластіон, Василь Кричевський та Михайло Гаврилко, які є духовними авторитетами для Віталія Ханка. Через таку близькість з історіями, що пов’язані з картинами, мистецтвознавець поки так і не зміг їх подарувати музею.

Науковець також любить, коли працюють з деревом. У його колекції є кілька прикладів різьблення. Зокрема, символічні роботи Павла Волика «Наречена» та «Роди земле». До прикладу, наречена має гарний головний убір і дитинку в зародку, а на інші роботі – дерево життя, яке об’єднує чоловіка, дружину й дітей.

Крім народної кераміки, у колекції є художній фарфор і фаянс. Цікаво, що сам Віталій Миколайович – художник по склу, а за його ескізами виготовили дві вази для квітів та дві керамічні вази.

Поряд з мистецькими виробами, важливу роль відіграють різноманітні видання Віталія Ханка. Він також подарував їх бібліотеці, хоча пишається літературою не менше, аніж усією колекцією.

Оксана Сулима говорить, що збирачу було дуже складно дарувати цілу колекцію, адже він присвятив їй ціле життя. Попри це він розуміє, що після його смерті родині буде складно зберігати усе його дітище:

«Людина поважного віку. При цьому людина широких поглядів, яка мислить на перспективу. Він поговорив з родиною і вирішив передати збереження музею, бо колекція достойна. Ми порівнюємо Віталія Ханка з благодійниками початку 20 століття – Катериною Скаржинською та Павлом Бобровським, які передали величезну кількість предметів у 20 тисяч і 8 тисяч. Віталій Миколайович в один ряд з ними стає і це достойний, героїчний крок».

Також у музеї буде створено фонд мистецтвознавця Віталія Ханка.

Фото Богдана Проскурова