Після понад року невідомості полтавський воїн повертається на щиті
Колаж ЗМІСТу
Після тривалих пошуків ДНК-експертиза підтвердила загибель 35-річного молодшого сержанта Сергія Лебедєва.
Понад рік доля захисника залишалася невідомою. Про те, що Сергій Лебедєв загинув, 1 травня повідомили у Ковалівській громаді.
Сергій Лебедєв народився 24 вересня 1989 року у Полтаві, де пройшли його дитячі роки. Навчався у загальноосвітній школі №2, а у 5 років переїхав у село Андрушки, де виховувався бабусею, яка стала для нього найріднішою людиною.
У мирному житті працював слюсарем у депо. З початком повномасштабної війни його мобілізували до лав Збройних Сил України. Служив у 25-му окремому штурмовому батальйоні У війську чоловік обіймав посаду розвідника-радіотелефоніста розвідувального відділення розвідувального взводу.
З грудня 2024 року молодший сержант вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання в населеному пункті Гуєво на Курщині. Лише нещодавно ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна. Сергій Лебедєв загинув 26 грудня 2024 року.
Прощання з нашим воїном відбудеться 2 травня о 10:00 у Свято-Успенському соборі Полтави. Поховають захисника на Алеї Героїв на Затуринському кладовищі.
Світла пам’ять герою!
Згадаймо імена полеглих захисників
Віктор Приходько проходив службу на посаді механіка-водія. Життя солдата передчасно обірвалося 25 квітня під час виконання обов’язків у селі Черкаське Краматорського району Донецької області.
39-річного воїна поховали на Полтавщині. Олександр Тітічко наступного дня повномасштабної війни разом з братом приєднався до лав захисників. Його поховали з усіма військовими почестями. На його честь прозвучав гімн й військовий салют. Прапор з домовини воїна вручили його мамі.
Олександр Воловіченко з початком повномасштабної війни чоловік вирішив приєднатися до лав захисників. Під час виконання бойового завдання на Донеччині у 2024 році, він припинив виходити на зв’язок з рідними. Лише нещодавно родині надійшла ДНК-експертиза з підтвердженням його загибелі. Олександр Воловіченко загинув 7 серпня 2024 року під час захисту Донеччини.
Валерій Одаренко доєднавшись до війська, служив у звані солдата стрільцем-снайпером 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А4699. Під час виконання бойового завдання 22 грудня 2024 року, виявивши справжню стійкість і відвагу, захисник схилив голову поблизу населеного пункту Вікторовка Суджанського району на Курщині.