Мобілізувався разом з братом: 39-річного воїна поховали на Полтавщині (ФОТО)
Фото Решетилівської громади
Олександра Тітічка поховали з усіма військовими почестями. На його честь прозвучав гімн й військовий салют. Прапор з домовини воїна вручили його мамі.
Олександр Тітічко наступного дня повномасштабної війни разом з братом приєднався до лав захисників. зо квітня рідні, близькі та побратими зібрались разом аби віддати йому останню шану, повідомили у Решетилівській громаді.
Олександр Тітічко та його життєвий шлях
Олександр Тітічко народився 2 жовтня 1986 року в багатодітній родині в селі Інгулець Херсонської області. З1989 року проживав у селі Потеряйки Решетилівської громади.
Навчався у Потеряйківській школі, а потім – у Новомихайлівській. Після закінчення школи вступив до Решетилівського професійного аграрного ліцею, де здобув професії водія та електрогазозварника. Пройшов строкову службу в лавах Збройних сил України
Трудову діяльність розпочав за здобутою спеціальністю. Працював електрогазозварником, згодом – монтером колії. З початком повномасштабної війни 25 лютого 2022 року разом із братом Олександр Тітічко мобілізувався до Збройних Сил України. Воїн ніс службу в 107-й реактивній артилерійській Кременчуцькій бригаді. З часом перевівся до 61-ї окремої механізованої Степової бригади.
У війську захисник обіймав посаду водія бойової машини реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї. Мав звання старшого солдата. Воював на найгарячіших ділянках фронту. Під час захисту України отримав складні поранення.
Лікарі намагалися врятувати життя нашого захисника. Та його серце зупинилося 22 квітня.
Вічна пам’ять герою!
Згадаймо імена полеглих захисників
Олександр Воловіченко з початком повномасштабної війни чоловік вирішив приєднатися до лав захисників. Під час виконання бойового завдання на Донеччині у 2024 році, він припинив виходити на зв’язок з рідними. Лише нещодавно родині надійшла ДНК-експертиза з підтвердженням його загибелі. Олександр Воловіченко загинув 7 серпня 2024 року під час захисту Донеччини.
Валерій Одаренко доєднавшись до війська, служив у звані солдата стрільцем-снайпером 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А4699. Під час виконання бойового завдання 22 грудня 2024 року, виявивши справжню стійкість і відвагу, захисник схилив голову поблизу населеного пункту Вікторовка Суджанського району на Курщині.
Євген Кісіль коли ворог прийшов на нашу землю, став на захист Батьківщини, залишаючись вірним присязі до останнього подиху. Понад рік доля бійця залишалася невідомою. Життя захисника обірвалося 18 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.