Посмертні нагороди вручили родинам нацгвардійців з Полтавщини, які віддали життя за Україну

Про ордени, які вручили рідним загиблих, повідомили у Полтавській ОВА 19 квітня. 

Родинам полеглих захисників вручили ордени «За мужність» III ступеня і медаль «За військову службу Україні». Згадаймо їхні імена.

Захисник родом із Великого Кобелячка. На фронті мав звання молодшого сержанта та виконував обов’язки санітарного інструктора. Воїн працював у складі групи парамедиків та рятував поранених з поля бою. 

Загинув військовослужбовець під час виконання завдання поблизу Стельмахівки, що на Луганщині. Трагедія сталася 28 червня торік.

Солдат Національної гвардії України Максим Новоселецький загинув від вибуху та уламків внаслідок ведення військових дій. Він захищав Україну під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії рф у Маріуполі Донецької області.

З травня 2022 року з ним обірвався зв’язок, а батьки не знали про долю сина.

Воїн захищав країну з початку повномасштабної війни. Був снайпером-розвідником полку «Азов» НГУ в/ч 3057. 

З літа 2014 року і до останнього подиху 17 травня 2023 року служив українському народу. Він – ветеран АТО/ООС , учасник боїв за Авдіївку, Павлопіль-Широкінській операції.

Захисник поліг під час виконання бойового завдання у Маріуполі 17 травня 2022 року на заводі «Азовсталь».

Руслан Заяра 1980 року народження – мешканець Шишацької громади. Життя військовослужбовця обірвалося 17 травня торік під час виконання бойового завдання під Кузьминим, що на Луганщині. 

Воїн загинув внаслідок вогнепального кульового поранення, несумісного з життям. 

Про поранення захисника стало відомо 2 червня торік. Військовослужбовці виконували бойове завдання й потрапили під російський обстріл. Юрій Рихлюк виходив одним з останніх й отримав поранення під час прикриття побратимів.

З 3 червня минулого року він перебував у госпіталі, проходив лікування та готувався до реабілітації після ампутації. Проте 13 липня серце військовослужбовця зупинилося у київській лікарні.

11 березня 2022 року тракторист за фахом приєднався до лав Національної гвардії України та служив на посаді старшого стрільця.

7 липня на східній околиці Стельмахівки, що на Луганщині, військовослужбовець прийняв останній бій. 

10 липня воїн повернувся на щиті у рідну громаду. У Руслана Савлучинського залишилися мати, дружина, сестра та двоє синів.

Воїн з 2003 року працював у правоохоронних органах, а з початком великої війни пішов на фронт.

Його мобілізували 5 березня 2022 року. Через понад рік служби, 5 серпня, життя військовослужбовця обірвалося під час ворожого артобстрілу.

Вічна пам’ять героям.