Посмертний орден передали рідним воїна з Полтавщини, який загинув під час зачистки звільненої Золотої Ниви
Фото – Хорольська громада
У жовтні торік Віталій Великий собою прикрив побратимів від ворожої гранати й загинув. Подвиг захисника відзначили орденом «За мужність» та передали його родині.
Про орден повідомили у Хорольській громаді 12 червня.
Президент України нагородив оборонця орденом «За мужність» ІІІ ступеня 18 січня. Днями посмертну відзнаку захисника передали його матері Людмилі Вовк та сестрі Наталії Логвіновій.
Бойовий шлях Віталія Великого
Народився воїн 22 листопада 1985 року в селі Семенівка колишнього Великобагачанського району. На початку 90-х років разом із мамою Людмилою Вовк, старшими братом Анатолієм та сестрою Наталією переїхали на постійне місце проживання у село Штомпелівка.
У місцевій школі чоловік закінчив 9 класів та водійські курси у Хорольській ДОСААФ. Далі – строкова служба в рядах української армії. Пройшов військову підготовку і вишкіл у ракетно-зенітних військах військової частин, що дислокується у віддаленому від столиці військовому містечку поблизу села Дівички.
Перші трудові сходи Віталій Великий почав із роботи в цехах Хорольського молококонсервного комбінату дитячих продуктів. Шукав кращого життя в столиці, працюючи в різних будівельних організаціях. Працював на будівництві в містах Бердичів та Бердянськ. Останні роки життя провів у дорожньо-будівельній компанії, будуючи головні автомагістралі країни.
11 червня 2023 року захисника мобілізували. Він пройшов навчання на 242-му загальновійськовому полігоні на Чернігівщині, відомому як Гончарівський військовий полігон у складі в/ч А3321. Згодом пройшов додаткову військову підготовку на Рівненщині.
Перше бойове хрещення сержант пройшов 18 вересня 2023 року в прифронтовому містечку Курахове поблизу Донецька. На 19-й день після прибуття на передову командир відділення загинув на визволеній від окупантів землі.
Як розповів заступник командира бригади, Віталій поліг смертю хоробрих. Успішно виконавши бойового завдання по зачистці звільненого селища Золота Нива, командир відділення виводив свою групу піхотинців. Помітивши росіян, визволителі захопили в полон п’ятьох із них. Непомічений шостий несподівано кинув гранату і Віталій Великий зреагував, прикривши собою побратимів. Цього дня, 6 жовтня, воїн загинув.
Останнє повідомлення оборонець надіслав 5 жовтня о 9:45 ранку сестрі Наталії: «Привіт. У мене все добре». Згодом родина отримала трагічну звістку про загибельь сержанта.
Вічна пам’ять герою.