Повернення козацької слави. Як у Полтаві з’явився перший маніфест української пам’яті

Пам’ятник загиблим українським козакам – одна із відомих локацій у історичному центрі міста, популярна і серед полтавців, і серед гостей міста. Знаходиться він на початку Панянського бульвару, що веде до оглядового майданчика, з якого відкривається чудовий вид на Хрестовоздвиженський монастир. Розташування його не випадкове – у цьому місці у XVII-XVIII століттях пролягала лінія оборонних укріплень Полтавської фортеці і був один із в’їздів до міста – Спаська брама.

Про пам’ятник ЗМІСТ поговорив із кандидаткою архітектури, доценткою та науковою співробітницею Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Оксаною Бєлявською.

Композиція пам’ятника

Пам’ятник зведений у модерністському стилі – для Полтави 1990-х років це було авангардним рішенням. Основа композиції – традиційний козацький хрест. За радянських часів на Полтавщині зникла традиція козацьких хрестів, тому цей образ був новим для міста кінця ХХ століття. Хрест встановлений на пагорбі, який символізує курган – братську козацьку могилу. Поховання під ним немає – це художній символ вічного спочинку. 

На вершині хреста викарбуване Всевидяче око. Цей символ означає Боже провидіння та підкреслює, що козаки перебували під Божою опікою та боролися за незалежність України згідно з Божою волею.

Біля підніжжя хреста розміщені бунчук з кінським хвостом та спис – символи Війська Запорозького. Початково бунчук та спис були з’єднані бронзовими стрічками, що спадали донизу. У перші роки після відкриття пам’ятника вандали двічі відпилювали їх та, напевне, здавали на металобрухт, адже у часи стагнації це явище було повсюдним в Україні. Після другого разу стрічки не відновлювали.

До каменю у підніжжі хреста спирається щит з сучасним офіційним гербом Полтави. Автором герба, як і всього пам’ятника, є художник Віктор Батурін. За спогадами архітекторки Інни Рощинської він знайшов у підвалі музею Котляревського архівні документи із козацькою печаткою та на її основі створив герб міста, який міськрада затвердила у 1993 році. Таке поєднання козацьких клейнодів і сучасного герба символізує тяглість боротьби за українську державу від козацьких часів до сучасності.

Творці монументу

Автором ідеї пам'ятника був Віктор Батурін, який з 1992 року обійняв посаду головного художника Полтави. Він – знакова постать для Полтави. У 1960-х Віктор Миколайович працював художником-декоратором Полтавського українського музично-драматичного театру, викладав у дитячій художній школі, був художником Полтавського художньо-виробничого комбінату. Але найвиразніші досягнення його творчості – це експозиції та художнє оформлення літературної частини та музею-садиби Івана Котляревського, садиби Панаса Мирного, музею-заповідника Миколи Гоголя у Гоголевому Полтавської області.

Бачення Віктора Батуріна було ширшим від одного пам’ятника: він хотів створити галерею портретів видатних полтавців у Полтавській обласній бібліотеці, та встановити пам’ятні знаки важливим в українській історії подіям на основних містобудівних точках у місті. Виконати цей  план Віктору Батуріну на жаль не вдалося – художник помер у листопаді 1993 року. Пам’ятник загиблим українським козакам став першим і єдиним реалізованим проєктом.

Крім Батуріна,  до проєкту долучилися скульптор Володимир Білоус і архітектор Віктор Шевченко. Володимир Білоус у минулому працював головним художником Полтавського фарфорового заводу. У Полтаві він також відомий як автор скульптури Архистратига Михаїла у меморіальному комплексі полеглим правоохоронцям. Архітектор Віктор Шевченко виконав містобудівну складову проєкту пам’ятника з реконструкцією Панянського бульвару,  на протилежному боці якого планувався оглядовий майданчик з меморіальною каплицею. У його творчому доробку знакові пам'ятники у Полтаві: Івану Мазепі, воїнам, загиблим в Афганській війні, а також меморіал жертвам репресій комуністичного тоталітарного режиму в урочищі Триби під Полтавою.

Український погляд на Полтавську битву

Пам’ятник українським загиблим спочатку планувався з чіткою прив’язкою до подій Полтавської битви 1709 року. Він мав бути присвячений  «Українським козакам, полеглим у Полтавській битві за волю України». Тобто, мав показувати саме український погляд на події Північної війни. 

Та на початку 1990-х років Полтава ще залишалася під сильним впливом імперського міфу про «місто слави російської зброї». Більшість монументів у місті показували події Полтавської битви з російської точки зору. Пам'ятників козакам Мазепи та Костя Гордієнка не існувало взагалі.

Тому для тогочасної міської влади таке формулювання здалося занадто радикальним. За вказівкою міського голови обрали компромісний та нейтральний варіант «Українським загиблим козакам». Хоча через таке розмите формулювання була втрачена прив’язка до Полтавської битви, та монумент все одно став першим українським маніфестом, який зафіксував пам'ять про українське козацтво у міському середовищі.

Національне місце пам’яті

Пам'ятник відкрили 9 вересня 1994 року та приурочили до свята Покрови Пресвятої Богородиці. На самому підніжньому камені розміщено карбування про присвяту Покрові 1993 року (року виготовлення монументу).

Подія стала всеукраїнським святом: на відкриття приїхали гості з усієї країни, виступали музиканти та хор, зібралася величезна кількість містян. Пам'ятник загиблим козакам став першим новим осередком української національної пам'яті у Полтаві. З моменту його відкриття коло нього постійно відбувалися урочисті події, пов’язані з українською державністю. У 1990-х роках він заклав основу для формування виразного українського обличчя Полтави.