Про полон та повернення додому розповів воїн Сергій Стратічук з Полтавщини
Офіцера 36-ї бригади морської піхоти Сергія Стратічука, який боронив Маріуполь, визволили з полону 21 вересня. Нині військовий родом з Колотіїв Решетилівської громади відновлює здоров’я та готується повернутися на службу.
Про це Сергій Стратічук розповів в ефірі програми «Вінілосховище».
До російського полону воїн потрапив 12 квітня під час бойових дій у Маріуполі. Триматися наступні 162 дні неволі йому допомагала думка про дружину та родину, які чекають на нього вдома.
«Я собі чітко з першого дня полону поставив таку планку, що полон – це чорний тунель і світло в кінці нього – це моя дружина й сім’я. І я собі щодня по кілька разів нагадував, що наскільки б довгий цей тунель не був, я в будь-якому разі дійду до кінця, бо там на мене чекає світло. Як би мене не ламали, як би з мене не знущалися, я все це подолаю і дійду до свого світла. Ще я для себе прийняв і встановив: усе, що я зараз переживаю в цьому полоні – знущання, важкі обставини, я сприймав як ціну, яку потрібно заплатити за те, що я залишився живий і зараз маю можливість повернутися додому».
Сергій Стратічук говорить, що в перші дні після повернення до України йому було важко усвідомили, що це справді сталося. У полоні воїн часто бачив у снах дім і родину, але вранішнє пробудження повертало його до реальності.
«Перші декілька днів я взагалі не вірив, що це відбулося, бо в камері в полоні мені часто снилося, що я вдома, спілкуюся з рідними, дружиною, батьками. Сидів на кухні, їв і відчував смак цієї їжі. І коли шоста ранку, я прокидаюся й бачу знову ці решітки, стіни, чую голос тих неприятелів... Таке падіння в прірву, я знову тут, це все знову сон. Після того, як нас поміняли, першу ніч я не спав. Не тому, що не спалося, а тому, що я боявся заснути й прокинутися в камері».
Повернення до України Сергію Стратічуку запам’яталося таким: полонених на обмін привезли із зав’язаними очима автобусами. Після перетину кордону їх зустріли парамедики й волонтери, працівники СБУ.
«Коли зайшла людина в автобус і сказала “Слава Україні!”, у мене камінь з душі впав, я видихнув. Мені розв’язали очі, руки, випустили з автобуса й сказали йти в тому напрямку і я бачив великий білборд із написом Ukraine та Україна. Ідучи до державного кордону, у душі була тривога, що я мимоволі почав пришвидшувати крок. Був такий страх, що я йду й мене хтось може взяти за руку і потягнути назад».
Першим, що зробив Сергій Стратічук після повернення в Україну, був дзвінок дружині й мамі. За кілька днів вони змогли зустрітися. Зараз воїн завершує реабілітацію, повертається в форму та планує продовжити службу у війську.
Нагадаємо, що під час обміну 11 жовтня з російського полону повернувся Ярослав Соляник з Полтавщини, якого вважали безвісно зниклим.
Також з полону повернули ще двох воїнів з Полтавщини, яких вважали безвісно зниклими: Олександра Бершацького та Віталія Коваля з 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Також Україна повернула з полону Дмитра Корецького з Полтавщини. Усі звільнені хлопці зараз проходять медичний огляд, будуть відновлюватися та зустрінуться зі своїми рідними.