Провулок на Павленках хочуть перейменувати на честь полтавського вчителя Голобородька
Полтавський педагогічний університет
На пров. Памірський чекає перейменування, бо нині він названий на честь найвищих гір у Радянському союзі. Одна з пропозицій на перейменування – пров. Голобородька.
Про це ЗМІСТу повідомив заступник голови робочої групи з питань перейменування та краєзнавець Леонід Булава.
Згідно з матеріалами Леоніда Булави, Павло Голобородько був учителем й директором гімназії та школи на Павленках. Паралельно був громадським діячем. Павло Голобородько закінчив навчання у Кадетському корпусі, також навчався у Дерптському університеті. Був викладачем реального училища в тодішньому Катеринославі:
«У 1912 році закінчив у Санкт-Петербурзі при військовому окрузі педагогічні курси з підготовки кандидатів на вчительські посади в кадетських корпусах і призначений на посаду викладача історії Полтавського Петровського кадетського корпусу. На початку 1916 року мав чин надвірного радника. Після Лютневої революції 1917 року Голобородько бере активну участь у роботі українських учительських громадських організацій».
Наприкінці 1917 року товариство «Просвіта» і козацька громада Павленок досягло відкриття української гімназії, Саме Голобородько був активним ініціатором цього проєкту. Після загибелі влітку 1918 року першого міністра освіти УНР Івана Стешенка, гімназію назвали його іменем.
Гімназія розташовувалася не в будинку на Павленківській площі, 6. Насправді працювала у двоповерховому будинку колишньої дворянської богадільні на Павленках по вулиці Бокова №17 (зараз на цьому місці територія Турбомеханічного заводу). Кошти на оренду й утримання школи виділило земство, а частково зібрала громада.
У 1920 році гімназія реорганізована в трудову школу, а Павло Голобородько продовжував працювати її завідувачем до 1927 року.
З 1921 року був членом української громади Свято-Покровської церкви на Павленках. Кость Товкач, з яким він був у дружніх стосунках, і теж жив на Павленках, характеризує Голобородька як людину філософсько-релігійного світогляду, близьким до толстовського «не спротиву»; далеким від політичної боротьби.
«Про школу на Павленках, яку очолював Павло Голобородько і про нього самого так згадує класик української педагогіки Г.Г. Ващенко: "Це був видатний і талановитий педагог-ентузіаст. Таких же ентузіастів-педагогів він запросив і на учительські посади в свою школу. Остання мала своє особливе, чітко визначене обличчя. В основу навчання і виховання у своїй школі Голобородько поклав ідею естетизму. Школу в Павленках можна з повним правом назвати творчою школою. Навчання і виховання провадились у ній не за прийнятими шабльонами, а за методами, ґрунтовно продуманими педагогами. При цьому Голобородько і його співробітники розумно використовували ідеї західноєвропейської і американської передової педагогіки. Всі ідеї Голобородько переробив відповідно до національних особливостей українського народу і до історичних завдань. Учні виховувались у дусі високого християнського гуманізму на українських національних засадах. Але школа виховувала не тільки учнів, а й доросле населення Павленок"», – пише Леонід Булава.
У другій половині 1920-х років розпочалися репресії проти української інтелігенції й освіти. У червні 1927 р. Петра Голобородька арештували (на вчительських зборах діяльність Голобородька з колективом була названа контрреволюцією). Його теща подала клопотання, і через два тижні він був звільнений з-під варти, але залишив Полтаву. Уже за межами нашого міста продовжилася його доля.