П’ять років без Ілліча. До річниці повалення Леніна в Полтаві
21 лютого 2014 року Полтава підтримала «ленінопад» і позбулася пам’ятника Володимиру Леніну (Ульянову), який стояв із 1960 року.
Тоді по всій країні зносили пам’ятники і бюсти «вождеві». Так, у ту ж ніч символ пролетаризму зняли в Миргороді, а через три дні в сусідньому Кременчуці Леніна прибрали з центральної площі з вигуками «Володя, слазь!». До річниці повалення Леніна ЗМІСТ поцікавився, яка подальша доля полтавського пам’ятника.
Ми написали запит до управління житлово-комунального господарства Полтавської міськради. Там відповіли, що не володіють запитуваною інформацією і переадресували листа до розпорядника – КП «Декоративні культури».
КП «Декоративні культури» надіслало відповідь, у якій вказано:
«21.02.2014 року невстановленими особами був заподіяний факт знесення пам’ятника В.І. Леніну, розташованому на площі Леніна у м.Полтава. За повідомленням Октябрського РВ Полтавського міського управління в Полтавській області № 1/5278 від 07.03 від 07.03.2014 року, кримінальне провадження за фактом пошкодження пам’ятника В.І. Леніну закрито на підставі п.2.ч.1 ст.284 КПК України».
Тобто це означає, що жодній особі не повідомлялося про підозру.
Там же зазначено, що ніякою іншою інформацією комунальне підприємство не володіє.
Але полтавці мають пам’ятати, як депутатський корпус на чолі з міським головою Олександром Мамаєм легалізували повалення пам’ятника. Так, рішення «Про демонтаж пам’ятника Володимиру Ульянову (Леніну) в м. Полтаві на підставі Указу Президента України від 28.03.2007 р. №250/2007 «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні» було прийнято на засіданні позачергової тридцять дев’ятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 22.02.2014. Тобто наступного ж дня.
Але потім щось пішло не так. Як зазначили нам у відповіді на інший запит до апарату міської ради:
«Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначене вище рішення було зупинено міським головою і внесено на повторний розгляд Полтавської міської ради. На засіданні позачергової сорокової сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 18.03.2014 рішення позачергової тридцять дев’ятої сесії міської ради не підтверджено та чинності не набрало».
Тобто майже одразу рішення про легалізацію зносу пам’ятника вождю було відкликане Олександром Мамаєм. Потім його розглянули повторно, але вже за результатами депутатського голосування чинності не набуло.
На жаль, отримати поіменні результати голосування за легалізацію зносу неможливо: апарат міської ради посилається на Закон України «Про внесення зміни до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо поіменних голосувань», який був підписаний набагато пізніше, 26 листопада 2015 року, і набув чинності через два місяці після опублікування.
Один із ініціаторів зносу Ілліча, нині – депутат міської ради Юліан Матвійчук, – розповів, що особисто в нього ідея повалити ідола у нього була ще з 1991 року, коли він ходив повз нього до школи та художки.
«Коли пройшла Революція, у нас не було чітко визначеного дня, коли його валить. Те, що сталося 21 числа – це було спонтанно, через те, що хтось тоді запустив у «Вконтакті» історію про те, що сьогодні впаде Ленін».
За його словами, ввечері сквер (як і біля обласної адміністрації) був заповнений людьми. Він з іншими майданівцями взяв завчасно заготовлену лебідку («ми знали, що він колись впаде, але коли – не знали»), і прикріпили її до одного з дерев на площі. Коли та порвалася, вони побачили вишку, що стояла неподалік, обступили її з усіх сторін і змусили комунальника підняти Ігоря Скляра (зараз він депутат обласної ради) до пам’ятника.
За нього зачепили зо п’ять тросів – Юліан Матвійчук розповів, що їх, мабуть, приносили люди. Тягли вручну, але нічого не вийшло, бо пам’ятник був зафіксований залізяччям в бетон.
Тоді Олександр Бублик (брат народного депутата Юрія Бублика) поїхав і за годину повернувся з КАМАЗом. Знову тягнули, але пам’ятник вперто стояв.
«Бабуся якась прибігла, каже: “Кидайте його на мене!” Її відштовхнули. Тоді було не так, як зараз: дуже багато і комуністів було, і регіоналів. Вони стояли там, де бібліотека, і боялися сюди підійти. Там також поліція була, вона сюди не підходила», – розповів Юліан Матвійчук.
Щоб КАМАЗ подужав пам’ятник, у кузов застрибнули зо три десятки чоловік, і десь з п’ятої чи шостої спроби він впав. Депутат пригадував, що набігли люди, «відрізали голову». Що сталося з тілом, він не знає – каже, начебто «ударівці» повезли на якусь металобазу, щоб провести експертизу.
«Ми тоді не контролювали, бо поїхали воювати. Знали, що може бути якась халепа, тому голову залишили в себе, і вона там у нас лежала до 2017 року, поки ми її в краєзнавчий не передали».
Юліан Матвійчук зазначив, що начебто статую мали переплавити на дзвони Свято-Успенського собору, адже була легенда, що пам’ятник свого часу зробили з соборних дзвонів. Але оскільки експертиза показала, що він був виготовлений не з бронзи, а сплаву металу з домішками, то від цієї ідеї відмовилися.
Перший заступник голови обласного об’єднання товариства «Просвіта» Олег Пустовгар теж був серед полтавців того вечора. Він згадував, що близько 20 години 11 хвилин більше трьох тисяч містян було біля пам’ятника. Вони співали «Ще не вмерла України», а пізніше активісти полтавського Майдану демонтували Леніна. Сам Олег Пустовгар був серед виступаючих на площі перед ОДА і закликав до повної декомунізації.
«Тоді до пам’ятника прийшли тисячі полтавців. Обговорювали два варіанти: дочекатися наступного дня, коли мала відбутися сесія міської ради, щоб депутати прийняли рішення про повалення пам’ятника Леніна і встановлення пам’ятника Мазепі, або демонтувати його сьогодні ж, а потім підняти питання про Мазепу».
Олег Пустовгар закликав до другого варіанту і вважає, що тоді вчинили правильно. За його словами, на другий день до міської ради прийшло всього 200-300 чоловік.
Щодо залишків «вождя», то він не знає їхньої подальшої долі. Каже, на той момент це було не актуально.
До речі, минулого року перший пам'ятник Леніна продали на аукціоні через ProZorro.Продажі. Як повідомляють на офіційній сторінці аукціону. Семенівська міськрада (Чернігівська область) за демонтований бронзовий пам’ятник вагою 2,5 тони отримала 200 тис. грн.