Родина провела у засвіти командира міномета з Полтавщини, який помер від поранень
Фото – Хорольська громада
Лікарі боролися за життя Сергія Зибарєва, який дістав тяжкі поранення у бою за Торецьк. Життя оборонця обірвалося у лікарні, а двоє дітей та дружина згодом провели його в останню путь.
Про це повідомили у Хорольській громаді, де 17 серпня влаштували церемонію прощання із воїном.
Помер Сергій Зибарєв 13 серпня, а поховали оборонця за християнськими канонами та з належними військовими почестями. Його тіло покоїтиметься поруч з могилою матері та поблизу бойового побратима, командира відділення розвідувального батальйону, друга і кума – Сергія Радька.
Бойовий шлях Сергія Зибарєва
Народився воїн 26 червня 1981 року в селі Радьки. Тут промайнуло його дитинство і перші чотири роки навчання в початковій школі. Після закінчення 9 класів Хорольської спеціалізованої загальноосвітньої школи вирішив проявити себе в робітничій професії.
Освоїв спеціальність «Машиніст-тракторист» у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців Хорола. Строкову військову службу в рядах української армії проходив на Харківщині, отримавши кваліфікацію механіка-водія автогрейдера. Мав хист до техніки і ніколи не цурався важкої роботи.
Працювати Сергій Зибарєв розпочав на посаді тракториста у базовому місцевому сільськогосподарському підприємстві. Деякий час працював трактористом у готельно-ресторанному комплексі «У сестер» та в ТОВ «Астарта Прихоролля». Кілька місяців працював у Польщі, але повернувся на батьківщину і продовжив роботу на посаді електромонтера у Хорольській філії «Полтаваобленерго».
У 2009 році став на весільний рушник з дружиною Юлією, з якою виростили й виховали двох дітей – Сніжану та Святослава.
«Саме любов і турбота про родину спонукали Сергія прийняти чоловіче рішення в перший же день повномасштабного вторгнення агресора. Найбільшою його мотивацією для готовності до мобілізації – бажання захистити рідних та Україну», – згадують про воїна у громаді.
У перший день повномасштабного вторгнення захисник був призваним 1-м відділом Лубенського РТЦК та СП. На передову лінію оборони потрапив 15 червня 2022 року і гідно пройшов свій воїнський шлях на посаді командира міномету в окремому стрілецькому батальйоні ОМБр на різних напрямках: Донеччині, Луганщині та Сумщині.
25 липня цьогоріч на одному з найзапекліших напрямків фронту, поблизу Торецька на Донеччині, Сергій Зибарєв дістав поранення. Він боровся за життя у стабілізаційному пункті, згодом у Київському шпиталі. Проте поранення виявилися несумісними з життям і 13 серпня оборонець помер у лікарні.
Свого героя втратили дружина, син та донька, батьки.
Вічна пам’ять герою.