Росіяни намагались штурмувати село: на східному фронті загинув воїн з Полтавщини
Колаж ЗМІСТу
Залишаючись вірним військовій присязі останній бій боєць прийняв 14 листопада. Родина проведе воїна в останню путь.
Про те, що Олександр Іващенко загинув на фронті, 21 листопада повідомили у Ковалівському старостаті.
Життєвий шлях захисника
Олександр Іващенко народився 1 квітня 1977 року у Верхолах Ковалівського старостату. З 15 років юнак працював у колгоспі, а після закінчення училища – будівельником.
11 червня чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Службу воїн проходив у 129-й окремій важкій механізованій бригаді. Там Олександр Іващенко обіймав посаду водія взводу протитанкових ракетних комплексів роти ПТРК.
Виконуючи обов'язки військової служби, вірний військовій присязі, Олександр Іващенко загинув 14 листопада під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Одрадне на Харківщині. За даними DeepState, нині село перебуває у сірій зоні.
Генеральний штаб ЗСУ, пише що 14 листопада на Південно-Слобожанському напрямку українські військові відбили сім штурмів ворога поблизу Одрадного, Дворічанського та у бік Колодязного.
У рідному селі його знали як працьовиту, добру та щиру людину. У Олександра Іващенка залишилися донька та онука, які втратили люблячого батька й дідуся.
Прощання з воїном запланували на 22 листопада о 10:00 у Свято-Успенському соборі Полтави. Поховають захисника на кладовищі у селі Верхоли о 11:00. Мешканців громади просять з честю зустріти траурний кортеж Олександра Іващенка живим коридором.
Вічна пам’ять воїну!
Згадаймо імена полеглих воїнів з Полтавщини
Олексій Лісний був мобілізований у серпні 2024 року. Він пройшов військову підготовку у Великій Британії та з честю виконував поставлені бойові завдання як командир відділення механізованого батальйону. 5 листопада 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу захисник отримав поранення несумісні з життям. Воїн загинув у бою на Покровському районі Донецької області.
Старший лейтенант Микола Лисенко народився 3 липня 1988 року в Полтаві, де провів своє дитинство. У перший день повномасштабної війни приєднався до лав захисників. На військову службу 24 лютого 2022 року приєднався до 5-го батальйонну тактичної групи. Воїн обіймав посаду офіцера відділення цивільно-військового співробітництва штабу. Мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну помер 17 листопада в Ізюмі на Харківщині.
Солдат Сергій Ярий – стрілець-номер обслуги парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. 28 травня 2024 року він став у стрій бригади. Уже на третій день служби, 31 травня, під час висадки десанту на передову, коли воїни відбивали чергову ворожу атаку, зв’язок із ним обірвався. З того часу Сергій Ярий вважався безвісти зниклим. Після упізнання за ДНК стало відомо, що того дня воїн загинув у Покровському районі на Донеччині.
20 липня 2023 року Максима Горди мобілізували до лав Збройних Сил України. Служив воїн у 503-му окремому батальйоні морської піхоти. Брав участь у найскладніших боях – на Миколаївщині, Херсонщині, острові Кринки, а згодом на Покровському напрямку. Життя воїна обірвалося 20 серпня 2025 року в бою на Донеччині.