Воював та майстрував куполи для храмів: ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника з Полтавщини

Колаж ЗМІСТу. Фото надали в Лубенській громаді
У районі виконань завдання за призначенням загинув захисник з Полтавщини. Через рік ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна внаслідок артилерійського обстрілу.
Про те, що Олексій Лісний востаннє повертається до Полтавщини, повідомили 20 листопада у Лубенській громаді.
Життєвий шлях захисника
Олексій Лісний народився 17 березня 1985 року в селі Ісківці Лубенського району. Після закінчення школи здобув професію столяра і згодом став висококваліфікованим майстром покрівельником та бляхарем.

«Односельці будуть згадувати Олексія Юрійовича, коли дивитимуться на купол церкви в Ісківцях та пам’ятний знак ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Його знали, з ним радилися багато відомих сучасних архітекторів», – пишуть у Лубенській громаді.
Навіть під час недовгого перебування його військової частини на Рівненщині він встиг виготовити дерев’яний купол для місцевої церкви.
Олексій Лісний був мобілізований у серпні 2024 року. Він пройшов військову підготовку у Великій Британії та з честю виконував поставлені бойові завдання як командир відділення механізованого батальйону.
Односельці, друзі та родина згадують Олексія як відкриту, добру та комунікабельну людину, яка захоплювалася риболовлею та була щирим футбольним уболівальником. Родина також чекає на повернення ще одного брата, який зник безвісти, захищаючи Україну.
5 листопада 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу захисник отримав поранення несумісні з життям. Воїн загинув у бою на Покровському районі Донецької області.
Вічна пам’ять захиснику!
Згадаємо імена полеглих земляків
Старший лейтенант Микола Лисенко народився 3 липня 1988 року в Полтаві, де провів своє дитинство. У перший день повномасштабної війни приєднався до лав захисників. На військову службу 24 лютого 2022 року приєднався до 5-го батальйонну тактичної групи. Воїн обіймав посаду офіцера відділення цивільно-військового співробітництва штабу. Мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну помер 17 листопада в Ізюмі на Харківщині.
20 липня 2023 року Максима Горду мобілізували до лав Збройних Сил України. Служив воїн у 503-му окремому батальйоні морської піхоти. Брав участь у найскладніших боях – на Миколаївщині, Херсонщині, острові Кринки, а згодом на Покровському напрямку. Життя воїна обірвалося 20 серпня 2025 року в бою на Донеччині.