Столітню садибу в селі Полтавщини, яке намагалися окупувати росіяни, взяли під охорону держави
Джерело – andy-travel.com.ua
Під охорону взяли старовинний «Садибний будинок» у селі Бобрик, щоб зберегти пам’ятку архітектури національного значення. У 2022 році, у село заходили російські солдати.
Прокуратура позивалася до сільської ради як власника майна для утримання пам’ятки в належному стані. Укладений охоронний договір унеможливить використання пам’ятки для нового будівництва та інших господарських потреб. Про це 22 жовтня повідомили в Полтавській обласній прокуратурі.
«Садибний будинок» розташований у селі Бобрик Миргородського району. Палац побудований у стилі класицизму – це садиба Масюкових. Його побудували у 1805-1807 роках коштом поміщика Семена Масюкова, сина веприцького сотника, який увійшов до складу чернігівського губернського дворянства і займав посаду провідника дворянства Гадяцького повіту.
Це прямокутна й цегляна будівля з двоповерховим центральним корпусом та одноповерховими бічними крилами. Головний фасад прикрашає шестиколонний доричний портик, а перед ним – чотириколонний портик із трикутним фронтоном.
Всередині – анфіладне планування: кімнати йдуть одна за одною по осі, відкриваючи перспективу наскрізного світла. На парковому фасаді також зберігся подібний портик із модульйонами під карнизом. Вікна нижнього поверху крил мають обрамлення з чергуванням трикутних і лучкових сандриків – типовий декоративний прийом раннього класицизму.
Під охороною держави «Садибний будинок» перебуває із серпня 1963 року. До 2021 року у приміщенні розташовувалася Бобрицька загальноосвітня школа І-III ступенів.
У виданні «Гадяч.City» у вересні 2022 року писали, що росіяни зайшли у Бобрик надвечір 26 лютого. Староста села розповіла, що три дні вони сиділи вдома, не виходячи з дому. Як пишуть у виданні, чимало бобрівців організували у місцеву оборону.
Вони чекали приходу росіян і вирішили, що окупанти оминули село, як вони приїхали близько опівночі. Селом проїхали до Веприка, а потім повернулися. У селі росіяни на городі місцевої жительки поставили танк, гуркотіли технікою до третьої ранку, а потім близько 10-ї покинули його. І туди прийшли бобричани. Місцева жителька Світлана говорить, що жителі села обеззброїли танк. Але житель Бобрика Анатолій каже:
«Та тягли із того танка все, що можна було витягти. Коли вони (прим. автора – росіяни) повернулися до танка, їх чекав “приємний” сюрприз.»
У Бобрику росіяни каталися лише по центральній частині села. На їхньому шляху завжди зустрічався прапор на колишньому місці сільської ради. Згодом їх вигнали ЗСУ.
ЗМІСТ розповідав про Веприк. Село на півночі Полтавщини звикло до уваги наїжджих та журналістів. «Вже ж усе написано!» – з великою ймовірністю скажуть вам його жителі у відповідь на питання про події початку повномасштабної війни й «Гадяцьке сафарі».
Дійсно, забрана тракторами й знищена окупаційна техніка описана й порахована. Гільзи з російських кулеметів заметені з узбіч сільських вулиць. Нариті окопи в місцевому лісі вкриваються хвойним опадом.
Жителі Веприка, як і кожної весни, саджають городи й працюють, їздять на велосипедах до магазинів по крам, гріються на обідньому сонці й гомонять зі знайомими біля дороги. Проте досі пам’ятають гул над селом о 6 ранку, коли росіяни починали прогрівати танки.
Частково історії героїв «Гадяцького сафарі» розказані, дещо відкриється після війни, а щось назавжди згине в пітьмі минулого. Вони стежили за окупаційними військами, ризикуючи спіймати кулю, і передавали ЗСУ дані про техніку ворога, несли з дому український стяг з Майдану на заміну знятого росіянами, коли тих ще й слід не запав. Детальніше читайте за посиланням.