Студентський парк імені Дмитра Юденка: у Полтаві підтримали перейменування

Рішення ухвалили на засідання сесії Полтавської міської ради 4 жовтня. Перейменування підтримали 35 депутатів.

Спочатку на честь Дмитра Юденка хотіли назвати вулицю, проте згодом члени робочої групи з перейменування підтримали пропозицію перейменувати парк на честь героя. Тепер він матиме назву Студентський парк імені Дмитра Юденка.

Також депутати ухвалили рішення про перейменування вул. 8 Березня на честь Руслана Онікієнка, а пров. Германа-Шахли – на чесьть Олександра Горячевського.

Воїн народився в 1986 році в Горішніх Плавнях. Він мешкав у Скороходівській громаді на Полтавщині, а пізніше переїхав до Полтави. Дмитро Юденко воював у складі «Азову», а після повернення з війни брав участь у створенні громадської організації «Єдність і братерство». 

Брав активну участь у житті суспільства, зокрема в подіях «Кривавої арки» у 2017 році. Тоді охоронці фірми «Скорпіон-2016» нанесли тяжкі тілесні ушкодження йому та Олександру Кобі після того, як у центрі міста на вул. Соборності, 27 полтавці зібралися на акцію проти забудови арки «Газетний ряд».

З початком повномасштабної війни молодший сержант Дмитро Юденко служив у 3-ій окремій штурмовій бригаді, яку сформували у 2023 році й зарекомендував себе як гідний воїн та вірний присязі захисник України.

Останній бій захисник прийняв під Бахмутом 6 травня 2023 року. Указом Президента України від 28 вересня захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Воїн народився 21 березня 1993 року в Сухинівці колишнього Кобеляцького району. У 2010 році він закінчив Кобеляцький навчально-виховний комплекс № 1 та вступив до Полтавського професійно-технічного училища № 23, де здобув фах електрозварювальника.

У жовтні 2011 року захисника призвали на строкову службу. Після служби він вступив до Національної Академії внутрішніх справ, яку закінчив за спеціальністю «Психологія». З 2016 року військовослужбовець служив в лавах Національної гвардії України на посаді начальника служби психологічного забезпечення військової частини. 

Загинув Руслан Онікієнко 3 січня поблизу Курахового, що на Донеччині. У нього залишилися дружина та 4-річний син.

Народився 1979 року в місті Полтава. Мама працювала лікарем, тато – інженером. У 1994 році чоловк закінчив полтавську школу № 25, здобув освіту інженера-теплотехніка в Полтавському будівельному інститут, працював за фахом на Полтавському тепловозоремонтному заводі. Займався ремонтом теплотрас, прокладанням мереж.

З 2010 року проживав у Кременчуці, працював на Крюківському вагонобудівному заводі. Під час Євромайдану познайомився із представниками кременчуцького осередку «Правого сектору». У часи війни – доброволець, рядовий батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ».

Загинув 19 серпня 2014 року в боях за Іловайськ від осколків гранати під час спроби вивести групу бійців з оточення. Олександр Горячевський, не ховаючись, безперервно стріляв з ручного граномета по позиціях терористів, чим зберіг життя українських військових, що були поруч.

Коли воїна заносили в БТР, він був іще живий, проте згодом помер від важких поранень.

Вічна пам'ять героям!