Тарас Савченко повернувся до Полтавщини з передових рубежів на щиті
Фото Хорольської громади
Загибель солдата Тараса Савченка була першою траурною звісткою для Хорольської громади.
Прощання з героєм відбулося 5 січня у рідній громаді.
Тарас Савченко навіки вірний Україні
Останнє повідомлення солдат відправив дружині й сестрі перед виходом на бойову позицію 27 грудня 2023 року. Наступним повідомленням для рідних стало сповіщення про смерть з військової частини. 41-річний воїн поліг у тяжкому бою 30 грудня 2023 року поблизу Степового на Донеччині. Тарас Савченко воював як солдат, радіотелефоніст у складі окремої механізованої бригади ЗСУ.
Життєвий шлях солдата
Воїн родом з Коломійцевого Штомпелівського старостинського округу. Тарас Савченко народився 11 липня 1982 року в Новому Байраці.
У 1997 році закінчив Штомпелівську загальноосвітню школу. 2000 року отримав диплом тракториста-машиніста, слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин.
Пізніше вирішив здобути іншу робітничу професію та освоїв ремесло виготовлення та ремонту меблів, тож закінчив Київське профтехучилище та отримав диплом з відзнакою.
«Тарас мав золоті руки і не цурався будь-якої тяжкої роботи. Більше 9 років працював у приватного підприємця в м.Хорол у виробничих цехах, де виготовляв тротуарну плитку, бордюрні камені та пам’ятники», – пишуть у Хорольській громаді.
2015 року одружився із коханою Лідією. Тараса Савченка поховали за п’ять днів до 9-ої річниці подружнього життя.
8 березня чоловіка призвали на службу. Проходив навчання та бойове злагодження у Полтаві, а згодом направлений командуванням на передову лінію фронту в Запорізьку область для оборони Роботиного. Стримував противника на авдіївському напрямку, отримав контузію і проходив лікування у військовому шпиталі на Харківщині. Бій 30 грудня став для нього останнім.
Без татка залишилися 7-річна донька Станіслава та 3-річний син Владислав.
Вічна пам’ять герою!