У Полтаві перейменують вулицю та провулок Мясоєдова

Вулицю та провулок Мясоєдова, що розташовані на Павленках, внесли до четвертої черги перейменування. Вони названі на честь художника Григорія Мясоєдова, який проживав тут у 1889-1911 роках. 

На думку робочої групи з перейменування, на вшанування заслуговує і син Григорія – Іван Мясоєдов. Тому вулицю пропонують перейменувати  на «вул. Художників Мясоєдових», що вшановуватиме обох митців. 

Провулок Мясоєдова також вирішили перейменувати, адже він розташований близько вулиці з ідентичною назвою. Наразі не відомо, хто та коли дав таку назву цьому провулку, адже в міській раді немає протоколу про його перейменування.

У ході перейменування провулка також хочуть змінити його статус та зробити вулицею. Нову назву для неї згодом зможе запропонувати кожен полтавець.

Григорій М’ясоєдов – український художник та один із засновників художньої школи Передвижників. Його син – Іван Мясоєдов, пішов слідами батька та займався живописом. Попри це очевидці згадують, що Григорій по життю ніколи не балував сина й завжди був з ним жорстким і грубим.

Біографія Івана М’ясоєдова епатажна і сповнена неочікуваних поворотів. Значну частину свого життя він провів в еміграції, мешкаючи в різних європейських столицях – в Берліні, Брюсселі, а також в столиці князівства Ліхтенштейн Вадуці під ім’ям Євген Зотов. 

Він цікавився античними та міфологічними сюжетами, а майже всі його перші роботи були про давніх еллінів і римлян. Після навчання та стажування в Італії він повернувся до Полтави, де почав влаштовувати оголені вечірки в грецькому стилі. Також Іван відкрив у місті фотостудію, де сам позував оголеним. 

Художня спадщина Івана М’ясоєдова вражає: за 70 років він намалював близько 4 тисяч творів. Доробок митця, який зберігся до сьогодні – це картини, гуаші, пастелі, офорти, фото і текстиль, поштові марки.

Сьогодні в Полтаві досі стоїть двоповерховий маєток Івана Мясоєдова. Земля художнику дісталася у спадок від батька, а сам будинок він збудував за 7 тисяч рублів, що на той час було величезною сумою. Для цього він влаштував дві виставки робіт батька з тотальним розпродажем, де й заробив ці гроші.

Далі в маєтку провели обшуки, під час яких знайшли пристосування для друкування грошей і фальшиві купюри, які він таємно малював. За це Іван потрапив у в’язницю. Під час відбування покарання він розписував тюрму та малював фрески у церкві в центрі Берліна, тому вийшов із в’язниці достроково.

Мясоєдов починає користуватися великим успіхом як портретист: йому замовляють свої портрети актори і оперні співаки, дворяни-емігранти, представники буржуазії. У Берліні він створює цикл картин, в яких явно відчувається його ностальгія: «Прощання з Павленками», «Татарський цвинтар в Криму».

Далі на нього чекало друге ув’язнення та еміграція до Латвії під фальшивими паспортами. ЗМІСТ писав про життя Івана та Григорія Мясоєдових, де також використовував свідчення очевидців про митців.