У Полтаві відкрили новий театральний сезон (ФОТО)

Відкриття театрального сезону
Відкриття театрального сезону

Фото – Полтавський театр імені Гоголя

90-й театральний сезон відкрили виставою «Наталка Полтавка», що стала символом для полтавського театру.

Про відкритий театральний сезон 18 вересня повідомили на сторінці театру.

У Полтаві відкрили новий театральний сезон (ФОТО)

У фоє театру розгорнули дві виставки. Одна з них – реконструйовані костюми із пам’ятних постановок різних років: від «Сорочинського ярмарку» 1936 року (саме тоді розпочалася історія сучасного театру), до «Останньої любові гетьмана» 2015 року.

Друга – експозиція архівних документів і фотографій із матеріалів Державного архіву Полтавської області. Полтавцям показали програми вистав і звітів, документи з часів Другої світової війни, коли театр був евакуйований, та з повоєнного періоду.

У Полтаві відкрили новий театральний сезон (ФОТО)

У «Наталці Полтавці» ювілейного театрального сезону оновили акторський склад: 

  • Наталку зіграла Марія Тіхонова;
  • Терпелиху — Лідія Кретова;
  • возного Тетерваковського — Олександр Князь;
  • виборного Макогоненка — Віталій Крапіва;
  • Миколу — Роман Шаповал;
  • роль Петра, коханого Наталки, дебютно виконав Артем Лєбєдєв.

Зала була повна – після вистави артисти отримали овації й квіти.

У Полтаві відкрили новий театральний сезон (ФОТО)

ЗМІСТ писав, що репортаж з прем'єри «Театр, або Шум за сценою» в полтавському театрі Першою на сцені зʼявляється акторка, витончено виконуючи балетні рухи. Вона тримає тарілку з сардинами і раптово лунає телефонний дзвінок. Вона бере слухавку, щось говорить, кидає телефон, залишає сардини й виходить.

З глибини залу роздратовано виринає чоловік:


«Газета! Ти маєш взяти газету! Покласти телефон на стіл, залишити сардини й взяти газету! Що тут незрозумілого?!» — він швидко наближається до сцени, жестикулюючи так, ніби від цього все стане на свої місця.

Це лише початок вистави «Театр, або Шум за сценою» – історії про театральну трупу, яка репетирує типову комедію положень. Проте замість чіткої, відшліфованої гри на сцені – розгубленість, плутанина й акторські промахи, що сиплються один за одним, мов картковий будинок.

Режисер Ллойд Даллас (у виконанні актора, що майстерно поєднує сарказм і розпач) намагається зберегти контроль, але марно. Втома, особисті конфлікти й нерви акторів вибухають у найнесподіваніші моменти, просочуючись у репліки й жести.