У Полтаві вистава «Тіні забутих предків» зібрала Sold Out: режисер – про успіх постановки

Порожня зала театру імені Гоголя
Порожня зала театру імені Гоголя

Фото ЗМІСТу

Вистава за мотивами повісті Михайла Коцюбинського зібрала повну залу. Команда ЗМІСТу особисто завітала до театрального колективу та дізналася, у чому особливість вистави і чого очікувати у наступному сезоні

Про успіх вистави та її деталі ЗМІСТу розповів головний режисер Владислав Шевченко разом із театральною командою під час репетиції перед виставою 14 травня. 

Вистава є творчим переосмисленням повісті «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського. До постановки додали сцени, яких немає в повісті та фільмі Сергія Параджанова, що робить матеріал більш зрозумілішим для глядача. Щойно  відкривається завіса, глядач звертає увагу на візуальний образ. Геніальна робота художника зіграла велику роль у виставі. Йому вдалося лаконічно і символічно передати сенс «Тіні забутих предків», спираючись не лише на локацію та регіональну приналежність, а й на навіть на внутрішній світ персонажів. Тому, на думку головного режисера Владислава Шевченка,  для успіху вистави співпало дуже багато факторів.

Особливу увагу у виставі приділили міфології. Актор Сергій Козубенко, який виконує роль Мольфара, розмірковує над тим, що його персонаж приваблює глядача внутрішньою силою, харизмою, якою можна впливати на людей та внутрішнім стержнем, який чіпляє аудиторію. Для глядача Мольфар – містичний образ, якого люди бояться.

Владислав Шевченко поділився: «Я цю магію яскраво вивів на сцену, щоб показати, що люди інколи своїми вчинками можуть привернути до себе як добрі, так і не дуже добрі сили.». За словами режисера, від Коцюбинського він узяв сюжет, а від Параджанова – атмосферу.

Головна хормейстерка театру Наталія Зайко розповіла, що головним завданням хору було створити атмосферу, у яку глядач повірить. Музичний супровід створювали на  основі сучасної обробки закарпатських наспівів. І вже далі все, що відбувалося, воно йшло через призму гуцульського діалекту. Вона відзначила також величезну роботу звукорежисера, адже зазвичай її ніхто не помічає. Всі вимагають чіткого звуку чи ефекту, але не всі розуміють, яка це величезна робота знайти баланс між фонограмою, голосом і емоцією.

«Люди мистецтва надзвичайно забобонні, тому ніяких планів ми не озвучуємо. Ми готуємося до відкриття 91-го театрального сезону й готуємо дуже чудові назви для театральної бібліотеки.», — поділився головний режисер Владислав Шевченко про плани на майбутній театральний сезон.