Поруч з бойовими побратимами на Полтавщині поховали Володимира Ковшова
Фото – Хорольська громада
Життя Володимира Ковшова обірвалося у польському опіковому центрі, куди він потрапив після атаки ворожого дрона. Захисник помер після двох місяців лікування та навіки повернувся додому.
Про це повідомили у Хорольській громаді. Володимир Ковшов помер 2 травня, а через 10 днів рідні, знайомі та побратими-нацгвардійці провели воїна в останню путь.
Бойовий шлях Володимира Ковшова
Захисник народився 30 квітня 1988 року та жив у Штомпелівському старостаті. Виховувався у багатодітній родині з пʼяти дітей. Володимир був наймолодшим. Після навчання у школі вступив у центр звільнених у запас військовослужбовців.
«Усі, хто знав Володимира особисто, з теплими словами згадують його доброзичливість, щирість, простоту, відкритість і людяність. Він завжди приходив на допомогу, не боявся труднощів і змалечку був привчений до праці. Трудову діяльність розпочав робочим у ДП «Агрофірма Оріон», а згодом працював за фахом на посаді обліковця тракторної бригади цього ж підприємства», – пишуть у Хорольській громаді.
З початком повномасштабної війни чоловік служив на посаді гранатометника взводу оперативного призначення на бронетранспортерах батальйону Національної гвардії України. Військовий вишкіл і бойову підготовку отримав у місті Кременчук, а згодом пройшов курс навчання за стандартами НАТО під керівництвом інструкторів у Великій Британії. Продовжив навчання у Полтаві на військовому тренувальному полігоні.
Із 7 березня 2024 року потрапив на лінію бойового зіткнення першого ешелону оборони міста Оріхів, а потім Роботиного на Запоріжжі.
13 березня цьогоріч солдат дістав тяжкі вибухові травми та опікову хворобу. Трагедія сталася поблизу Роботиного на Запоріжжі, на вогневій позиції «Черешня». Під час виконання бойового завдання Володимир Ковшов отримав опіковий шок, опік дихальних шляхів, 45% поверхні тіла обгоріли у результаті ворожого обстрілу баражуючим боєприпасом з FPV-дрона.
«Підрозділ ворога поцілив баражуючим боєприпасом з дрону-камікадзе у бліндаж, поблизу якого знаходився наш відважний солдат. Він кинувся на порятунок до своїх бойових побратимів, які потрапили в епіцентр вибуху. Усвідомлюючи ризик для власного життя, йому все ж таки вдалося витягти із вогняної пастки одного товариша. Та, на жаль, врятувати життя побратима не вдалося», – згадують у громаді.
З першого етапу евакуації у відділення термічної травми та реконструктивної хірургії запорізької лікарні солдат пройшов довгий і виснажливий шлях лікування. У стабільно важкому стані в блоці інтенсивної терапії він чіплявся за життя. Стан погіршувався і тяжко пораненого бійця відправили в Дніпропетровську обласну клінічну лікарню імені Іллі Мечникова. Далі – шпиталі в Києві, Львові та Польщі.
Останні дні життя захисник провів у палаті відділення анестезії та інтенсивної терапії районної лікарні імені святої Сестри Фаустини Ковальської в польському містечку Ленчні Люблінського воєводства. 2 травня в опіковому центрі польської лікарні серце воїна зупинилося.
У захисника залишилися мати, дружина, 8-річна донька, сестри та брат. Поховали Володимира Ковшова на Алеї Героїв, поруч з бойовими побратимами. Разом з другом Юрієм Гапулою, сусідом і другом дитинства Олегом Козловським та зятем Віктором Виплавнем воїн пішов у засвіти.
Вічна пам’ять герою.
Згадаймо полеглих на фронті земляків.
На полі бою Авдіївського напрямку знайшли тіло воїна з Полтавщини, якого впізнали за ДНК. Воїн Сергій Чалий понад три місяці вважався зниклим безвісти, але тест ДНК підтвердив його загибель.
Від початку повномасштабної війни Володимир Роман служив у роті охорони міста на посаді старшого стрільця, а в червні 2022 року став до лав однієї з механізованих бригад у складі Збройних сил України. Зв’язок із воїном обірвався 5 лютого на Донеччині, коли Володимир Роман разом із побратимами стримував наступ ворога. Донедавна його доля була невідомою, проте днями стало відомо про загибель.
34-річний оборонець України повертається до рідної Миргородської громади на щиті. Бій 3 травня 2024 року став для нього останнім. Руслан Фігель перебував на бойовій позиції неподалік села Нетайлове. Під час ворожої атаки Очеретинської громади, захисник загинув.
10 травня біля Свято-Успенського собору в Полтаві провели в останню дорогу загиблих Руслана Литвина та Артура Макеєва. Про це повідомили 10 травня в Полтавській міській раді. Попрощатися з воїнами прийшли батьки та близькі загиблих.