Упізнаного за ДНК 22-річного воїна з Полтавщини провели у вічність
Фото – Зіньківська міська рада
«Живим» коридором із квітами та прапорами громада зустріла траурний кортеж Костянтина Куценка.
Костянтин Куценко був постійною підтримкою для батьків та опорою в найскладніші моменти. Воїн не встиг побудувати власну родину та здійснити свої мрії. 30 липня Зіньківська громада прощалась з воїном:
«Костянтин Куценко був справжнім воїном – мужнім і безстрашним, але водночас ніжним і турботливим. Він завжди стояв на захисті слабших, завжди був готовий підтримати і допомогти. І навіть коли доля поставила перед ним найтяжчий вибір, він вибрав захистити свою країну, свою землю, свою родину. Його відвага не мала меж», – пише громада.
За мужність, відвагу та рішучість на передовій «Ворона» нагородили нагрудним знаком «Золотий хрест».
Костянтин Куценко та його життєвий шлях
Костянтин Куценко народився 5 грудня 2001 року у Великій Павлівці. Рідні згадують, як ще маленьким він став на захист дівчинки в дитячому садку, без зайвих роздумів відповівши ображеному хлопцю: «Дівчат ображати не можна».
З дитинства «Ворон» захоплювався спортом, активно брав участь у змаганнях і здобував численні нагороди: кубки, медалі та грамоти. Після закінчення школи захисник навчався в Гадяцькому аграрному училищі, де зародилося його захоплення історією України.
Захисник читав книги та вивчав подробиці минулого. Після навчання він працював на шиномонтажі в Борисполі, але його серце належало захисту Батьківщини. Восени 2020 року Костянтин Куценко вирушив на строкову службу, а з початком повномасштабної війни став на передову.
У 2023 році Костянтин Куценко добровільно приєднався до третьої штурмової бригади, щоб захищати Україну. Трагічні новини до родини надійшли 26 березня 2024 року, тоді родина втратила зв’язок з «Вороном» і він вважався зниклим безвісти на Донеччині.
У захисника залишились батьки та сестра. Поховали воїна на кладовищі рідної Великої Павлівки.
Вічна пам’ять захисникові!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Солдат Ігор Кузьменко – гранатометник 3 єгерського відділення 1 єгерського взводу 2 єгерської роти. На службу воїна призвали 25 травня 2024 року. Під час виконання бойового завдання 12 вересня 2024 року, зв’язок з ним пропав. Того дня воїн загинув.
1 березня 2023 року Руслан Лютий пішов захищати Україну. Воїн пройшов бої біля Лиману, Борової на Харківщині та Куп’янська. 25 липня біля села Русин Яр Краматорського району удар FPV-дрона забрав життя Руслана Лютого.
Полтава прощалася з полеглим на Запоріжжі воїном відділення БпЛА. Олександр Поляков з перших днів повномасштабної війни став на захист України. Життя захисника обірвалося 23 липня.
За ДНК упізнали 22-річного воїна 3-ї штурмової бригади з Полтавщини. Констянтин «Ворон» Куценко понад рік вважався безвісти зниклим. Родина втратила зв’язок з воїном у березні минулого року.