«Відкрити завісу міфів і чуток, щоб побачити за нею людину». Нове документальне кіно про полтавський період життя Івана Мясоєдова

DSC02452

У жовтні у Полтаві презентували нову документальну стрічку «Сад богів» авторства Артура Арояна та Олени Мушинської.

Цей фільм про художника Івана Мясоєдова, який свого часу жив і творив у Полтаві. В основі фільму – становлення митця, його непрості взаємовідносини із батьком і суспільством, створення першого в Полтаві неформального мистецького об’єднання «Сад богів».

ЗМІСТ запитав Артура Арояна про створення стрічки та її призначення.

«Сад богів» про  полтавський період життя художника Івана Мясоєдова. Що саме Вас зацікавило у цій особистості?

«Ми розуміємо, що Іван це не просто художник, це людина, яка створювала потужні візуальні образи і формувала навколо себе спільноту, котра мала всі шанси перерости у повноцінну мистецьку школу, якби не революція 1917-го року. На мою особисту думку, Іван Мясоєдов – найбільш технічно сильний полтавський художник».

Як ви досліджували життя Мясоєдова і що найбільше вас зацікавило чи здивувало, коли ви дізналися про митця більше? Можливо, факт з життя чи загалом стиль Мясоєдова.

«Щоб відповісти на це питання, треба спочатку означити, що тема Івана Мясоєдова і його саду цікавила мене і моїх друзів давно. Перші кроки у дослідженні ми робили ще 5 років тому, а безпосередньо підготовка до зйомок фільму розпочалася у березні 2020-го року, коли краєзнавець Леонід Булава віднайшов практично невідомі раніше матеріали, які надала йому Зоя Коваленко».

«Тоді я звернувся до колеги - режисерки Олени Мушинської із пропозицією разом взятися за роботу над документальним фільмом. З травня 2020-го, паралельно із розробкою сценарію, ми почали вже тестові зйомки. Якщо говорити про відкриття: цікавим фактом для нас було те, що Іван Мясоєдов із дружиною Мальвіною Вернічі активно цікавилися українською хореографією, скуповували старовинні народні вбрання і робили танцювальні вечори, де Мальвіна виконувала в тому числі українські танці, а Іван був художником-постановником, хореографом і лектором. Саме в цьому дослідженні нам допомагали співробітниці Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) ім. М. Ярошенка Вікторія Гуржій та Марина Салюк».

Як ви думаєте, чому полтавцям важливо подивитися цю авторську стрічку? Цей проєкт задуманий як лемент масової культури чи скоріше елітарний?

«Ми намагаємося не просто розповісти про видатного художника, який жив у Полтаві (і, важливо розуміти, збирався жити і надалі). Завдання фільму – покласти початок дискусії, чи вважаємо ми Івана Мясоєдова українським художником і, якщо так, то чим він може бути цікавий нам зараз, окрім історичного контексту.

Пошук цих відповідей демонструє проект Центру сучасного мистецтва JUMP "Сад після богів", який відбувся у серпні. До речі, галерея JUMP підтримала наш фільм і на стадії зйомок, і в організації показів. Зокрема, прем'єра відбулася в кінотеатрі Wizoria Колос. Це дуже важливо для всього авторського колективу - бачити результат півторарічної роботи на великому екрані. Щодо питання, "чи елітарний фільм"?

Звісно, ми розраховували на аудиторію, яка цікавиться мистецтвом, українською та світовою культурою. Покази відбуваються тільки офлайн - за місяць ми провели 10 показів, фільм побачило близько 300 глядачів. Але вважати це ознакою "елітарності" твору буде невірно. Це некомерційний проєкт, ми не заробляємо на ньому гроші, тому не ставимо за мету зібрати якомога більше глядачів.

Ми хочемо розповісти історію, відкрити завісу міфів і чуток, щоб побачити за нею людину: художника, атлета, актора, полтавця, в решті-решт. Тому ми плануємо здійснювати покази доти, доки людям це буде цікаво».

Розкажіть більше про концепцію та зміст стрічки. Які кінематографічні прийоми ви використали, щоб тримати глядача?

«Якщо говорити стисло, то основною ідеєю фільму було показати людину Ц цілісну особистість без нашарувань тенденційних характеристик. Принциповим для нас було не вводити глядача в умовно "правильне трактування подій" шляхом розповіді – тому у нас немає закадрового голосу, ведучого або диктора, який все пояснює.

Є дослідники: краєзнавці, мистецтвознавці, фахівці із різних галузей знань, які розповідають ті факти, в яких вони мають компетентну думку. Для нас вкрай важливим був науковий підхід до дослідження, щоб розуміти, на що можна спиратися, а що є непідтвердженим міфом. Тож фільм, це біографія Івана Мясоєдова, вірніше його "полтавський період" від 1889 до 1919 року. Ми вирішили основним мотивом представити сам сад - місце, з яким пов'язані життя і творчість художника.

Сад є центральним елементом стрічки - він з'єднує собою розповіді спікерів і він же наближує до нас історію Мясоєдових (батька і сина). Назва "Сад богів" це і про спільноту, засновану Іваном, і про надзвичайно красиве місце, яке, на щастя, зберіглося до нашого часу».

Іван Мясоєдов народився 12 жовтня 1881 року. Прізвищем свого хрещеного батька – Зотова –  користувався у другій половині життя. Значну частину свого життя він провів в еміграції, мешкаючи в різних європейських столицях – в Берліні, Брюсселі, а також в столиці князівства Ліхтенштейн Вадуці під ім’ям Євген Зотов. Де б не жив, Мясоєдов скрізь багато працював.

Біографія Івана Мясоєдова – українського і ліхтейштейнського художника – епатажна і сповнена неочікуваних поворотів. Більшість робіт Мясоєдова зберігаються за кордоном. І лише в Ліхтенштейні є музей Мясоєдова,  товариство його імені й фонд, якому належить близько 3 тисяч 200 експонатів. Найбільша ж в Україні колекція його ранніх творів зберігається у Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.

Фото надав Артур Ароян