Вважався зниклим безвісти понад півтора року: на Полтавщині попрощаються з кулеметником Сергієм Пузаком

Колаж ЗМІСТу
До Полтавської громади на щиті повертається захисник України, рядовий Сергій Пузак. Життя військовослужбовця обірвалося у грудні 2024 року, дотепер його офіційно вважали зниклим безвісти.
3 липня Карлівська міська рада сповістила про підтвердження загибелі 41-річного військовослужбовця Сергія Пузака. Чоловік захищав Україну на посаді кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А7291.
Із 16 грудня 2024 року рядовий вважався зниклим безвісти. Тоді він востаннє вийшов на зв’язок, виконуючи бойове завдання поблизу села Сторожеве Волноваського району Донецької області. Наразі офіційно підтверджено факт його загибелі.
Прощання із Сергієм Пузаком відбудеться 5 липня. Траурний кортеж розпочне рух об 11:30 від міської лікарні. Він пройде вулицею Успенською до вулиці Великотирнівської, 41, де відбудеться чин прощання з воїном. Громаду закликають гідно зустріти земляка та віддати йому останню шану, утворивши «живий коридор».
Світла пам’ять і вічна слава бійцю!
Згадаймо імена полеглих захисників з Полтавщини
Микола Петраченко народився 8 липня 1999 року в селі Герасимівка Полтавщині. Навчався в Устимівській школі, а згодом здобув професію у кременчуцькому ПТУ №26 після чого працював у компанії «Астарта-Київ» у Глобиному. У серпні 2024 року чоловік був мобілізований до лав ЗСУ. Побратими згадують його як мужнього, відповідального та надійного воїна. Казали: «З ним не страшно було йти в розвідку». 21 червня 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Уди на Харківщині, Микола загинув внаслідок артилерійського обстрілу. У воїна залишилися дружина та двоє маленьких синів — Тимур і Дмитро. Прощальна церемонія з полеглим пройшла 3 липня в рідному селі воїна. Односельці пам'ятатимуть його добрим, щирим, відкритим і завжди готовим прийти на допомогу.
Владислав Жила народився 9 лютого 1994 року в селі Єрківці Лубенського району. Пізніше його родина перебралася в сусіднє село Тарасівці. Чоловік мав бойовий досвід ще до початку повномасштабного вторгнення — майже рік брав участь в АТО/ООС на Донбасі. Згодом повернувся до цивільного життя та працював продавцем-консультантом у торговельних мережах «Епіцентр» та «Ельдорадо» в Полтаві. 24 травня 2022 року Владислав Жила вдруге долучився до оборони України. Захисник мав звання сержанта та обіймав посаду командира 2-го відділення спеціального призначення 1-го взводу СП 3-ї роти СП 22-го окремого батальйону СП Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького у складі 18-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ. 17 грудня 2023 року зв’язок із 29-річним Владиславом Жилою обірвався, коли він виконував бойове завдання поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області. Воїн тривалий час вважався безвісти зниклим. Тіло загиблого бійця вдалося повернути з тимчасово окупованої території під час обміну. Подальший процес ідентифікації тривав два з половиною роки.