29 серпня в Україні відзначаємо День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність та суверенітет держави.
Цього дня на Алеї героїв Центрального міського цвинтаря вшанували пам’ять загиблих. Рідні військових несли до могил соняхи й троянди, ставили поряд з пам’ятниками українські прапори й довго мовчали.
Мати солдата батальйону «Айдар» Миколи Чепіги Наталія Чепіга прийшла до сина з невісткою та чоловіком. Вона читала вірші про українських героїв. Говорити про свого солдата Наталії Чепізі важко. З другої спроби вона погоджується і каже, що скільки б часу не минуло, їй завжди буде важко йти на могилу до сина:
«Гарним сином був наш Микола, гарним чоловіком і батьком. У нас, як пам’ять про нього, залишилася його донечка. Живемо пам’яттю про сина. Він пішов на війну, бо розумів, що крім нього цього ніхто не зробить. Наш Микола пішов добровольцем. Він не багато там був, але коли брали в полон він захищав побратимів і загинув. Я дякую Богу, що мала такого сина».
На цвинтарі звучить щемлива мелодія. Біля стіни на Алеї героїв родина військового льотчика й старшого лейтенанта Романа Кандули. Син солдата запитує маму нащо вони кладуть квіти на цю стіну, а жінка відповідає:
«Тут є ім’я нашого татуся».
Роман Кандула був військовим льотчиком. Він загинув у 2017 році. Його дружина розповіла, що чоловік воював коли вони чекали на другу дитину. Донечку він бачив тільки через відеозв’язок. За тиждень до повернення додому Роман Кандула загинув. Сьогодні його дружина, син та донька принесли квіти на Алею Героїв, хоч самого солдата поховали не у Полтаві.
Скоро починається панахида. Українські священики виголошують молитви, жінки з хору співають Херувимську пісню, а поряд плаче жінка. ЇЇ ім’я Лідія Місюренко. Уже 6 років і 3 місяці вона намагається забрати з полону свого сина Бориса Місюренка. Де її син жінка не знає і плаче, щойно називає його ім'я.
Лідія Місюренко каже, що вірить у його повернення. Для цього вона робить усе, що може – увійшла до робочої групи з пошуку безвісти зниклих при Офісі президента очолила громадську організацію, що працює з родинами безвісти зниклих. Жінка визнає – держава втратила дорогоцінний час, коли потрібно було повертати наших, але опускати руки не можна.
Після панахиди Алеєю рухається колона. Після цього люди кладуть на могили квіти. В.о міського голови Полтави Олександр Шамота і заступниця голови ПОДА Катерина Рижеченко підходять до кожної могили, зупиняються і кладуть троянди. Після цього вони йдуть говорити з близькими загиблих і їдуть до парку імені Котляревського – там відбулося погашення поштової марки присвяченої Герою України Анатолію Конопльову.
Фото Анастасії Добряк