Як фехтувальника з Полтавщини охрестили шахраєм за крок до олімпійської медалі

Борис Онищенко – радянський спортсмен із сучасного п’ятиборства, чемпіон та заслужений майстер спорту. Народився 19 вересня 1937 року в селі Березняки Лубенського району Полтавської області. Після закінчення середньої школи у 1955 році Борис почав займатися плаванням і вже за рік виборов титул чемпіона Полтавщини.

У 1963 році ї виконав норматив майстра спорту СРСР з плавання. Паралельно він займався морським багатоборством і невдовзі увійшов до складу збірної СРСР з сучасного п’ятиборства. Найуспішніше спортсмен виступав саме у змаганнях з фехтування, де йому майже не було рівних.

Свій міжнародний шлях він розпочав на Чемпіонаті світу 1967 року у шведському Єнчепінгу, де збірна СРСР у складі Бориса Онищенка, Едварда Сдобнікова та Стасіса Шапарніса здобула бронзову медаль. Цей результат став перепусткою на Літні Олімпійські ігри 1968 року в Мехіко, де Онищенко виборов командне «срібло».

До Олімпійських ігор 1976 року в Канаді Борис Онищенко підійшов як триразовий чемпіон світу в команді, де він так і не отримав персонального «золота» і в заявці СРСР до Олімпійських ігор Борис Онищенко був четвертим. Але розстановку змінила його перемога на передолімпійському чемпіонаті СРСР і саме це дозволило йому кваліфікуватися на Монреаль. Фехтування було другою дисципліною в п’ятиборстві. Онищенко розпочав з перемог над британцями Денні Найтингейлом та Андріаном Паркером, але саме тут і сталося щось незрозуміле: система зафіксувала укол, якого ніби не було.

«Онищенко завдав уколу. Ми не могли зрозуміти, як йому це вдалося. Ми звернулися до суддів, і вони оглянули екіпіровку Бориса. Але нічого не знайшли та визнали потрапляння», – розповів The Guardian тренер британської команди Майк Праудфут. 

Наступним суперником Бориса став Джим Фокс – найдосвідченіший спортсмен Великої Британії, з яким Онищенко товаришував. Коли радянський п’ятиборець стрімко пішов в атаку на початку бою, англієць неочікувано відступив. Шпага Онищенка зупинилася приблизно за 15 сантиметрів від суперника, але електрична система знову зарахувала влучання.

«Його лезо було над моєю головою. Я вдарив йому точнісінько у груди, але світло вже загорілося проти мене. Потрапляння у кращому випадку неправдоподібне, у гіршому – фізично неможливе. У той момент, коли дотик Онищенка реєструвався, кінчик його шпаги був спрямований у небо», – розповів Джим Фокс журналістам у 2002 році.

Британська команда миттєво зреагувала й подала офіційний протест, підозрюючи несправність зброї або шахрайство. Поки конфісковану шпагу оглядали технічні комісари, Борису замінили зброю і навіть із новою шпагою він зміг перемогти англійця.

Однак під час детального аналізу конфіскованої зброї обман розкрився. У руків'я шпаги Онищенка виявили вмонтовану приховану кнопку, замасковану під замшеву прокладку, яка дозволяла вручну замикати електричне коло. Спортсмен міг самостійно вмикати суддівську лампочку й фіксувати укол у будь-який момент.

Про шахрайство радянського атлета глядачі та колеги дізналися одразу після бою з Фоксом. Бориса Онищенка ганебно дискваліфікували, а всі його результати на Іграх анулювали. Через це зняли зі змагань і всю збірну СРСР з п'ятиборства. У спортивних колах ходили чутки, що через шалений гнів партнерів по команді, чиї надії на медалі він зруйнував, Онищенку загрожувала фізична розправа, тому спортсмен негайно залишив Монреаль.

Подальше життя колишнього чемпіона оповите чутками від розмов про його жорстку догану на найвищому рівні до міфів про особисту зустріч із Леонідом Брежнєвим. Офіційні наслідки були нищівними, бо Онищенка виключили з КПРС, Міжнародний олімпійський комітет дискваліфікував його довічно, його звільнили з армії, позбавили всіх державних нагород і звань, а також оштрафували.

Деякі журналісти стверджували, що після скандалу Онищенку довелося працювати звичайним таксистом у Києві, щоб прогодувати родину. Проте відомо, що у 1977 році в Києві відкрили навчально-спортивну базу «Атлет», і саме Бориса Онищенка призначили її директором. На цій посаді він пропрацював понад 30 років.

Попри численні вмовляння та пропозиції журналістів розповісти свою версію подій монреальської Олімпіади, чоловік досі категорично відмовляється від будь-яких інтерв'ю.