Як у Полтаві благодійники започаткували традицію вітати дітей на свята
Вже 16 років поспіль полтавські благодійники збирають подарунки і роздають їх дітям які цього потребують під Новий Рік.
Таку традицію започаткувала сімейна пара Наталія та Іван Чабани і вже тоді до них почали долучатися друзі.
«В перші роки це були просто шоколадки на вулиці всім діткам. Пам’ятаю в 2006-му Віктор Трофименко знайшов костюм, який нагадував халатик і ми з Іваном, втрьох пішли шукати діток і роздавати шоколадки. Батьки спочатку були в щоці, пропонували кошти і дивувалися, що хтось щось робить безкоштовно. А ми зрозуміли, що це вже на довго», – згадує Наталія Чабан.
Так з року в рік вони постійно роздавали дітям подарунки. Через пару років вирішили піти з вулиць до цільової категорії малозабезпечених сімей, але не знали де брати достатню кількість подарунків на всіх бажаючих.
Тому благодійниця розповідає, що вони вирішили з чоловіком відкладати кошти з кожної зарплати. Почали одразу після чергової акції і вже з січня купували подарунки на акцію, а в кінці року їх назбирувалося на достатню кількість дітлахів.
Наступним етапом стала спонсорська підтримка, їхній друг Віктор Трофименко залучив ще своїх друзів і тоді вони вперше поздоровили близько 150 діток. Наталія Чабан згадує, що це було щастя.
Потім, у 2011 році, теж завдяки допомозі друзів, вони пошили перший костюм, в якому роздавали подарунки. Також, цього року почали виїзд в райони, де познайомилися з надзвичайними родинами, з якими підтримують зв’язок і зараз.
Так це виросло у акцію ГО «Наш шлях», «Подаруй дитині казку», яка вже стала доброю традицією для благодійників Полтави, яких щороку долучається все більше.
Наталія Чабан згадує, що почалося все в кінці 2005 року, з бажання молодих людей зробити цей світ кращим, яких ще у 2004 об’єднала «Помаранчева революція» і усвідомлення того, що від них щось залежить.
Крім того, появі самої акції передував цікавий випадок у житті благодійниці, який перевернув її усвідомлення життя і його цінність.
У 18 років вона брала активну участь у діяльності однієї громадської організації. За декілька тижнів до Нового року потрібно було розвезти подарунки і завітати з візитом до двох інтернатів міста Дніпра.
Як виявилось, там були діти з обмеженими можливостями і їхня вдячність і жага до життя справила на Наталію не аби яке враження:
«У свої 2,5,7 років вони вміли те, чого ми вчимося все життя – цінувати момент, радіти найменшому, вихоплювати з цього жорстокого світу щасливі моменти і ще довго не відпускати їх. Уявіть, залишені батьками діти, які кожного дня відчувають нестерпні болі, бачать смерть і повною мірою не розуміють що з ними буде далі – все одно щасливі».
Приїхавши в Полтаву, дівчина зрозуміла, що хоче робити для інших щось більше ніж до цього і оскільки на порозі був новий 2006 рік, вони з друзями вирішили, що це буде новорічна благодійна акція доступна для всіх.
Була ще одна історія з дитинства благодійниці про дитячі подарунки:
«Маленькою, мама повела мене на ранок де був концерт, а після всім роздавали подарунки, пам’ятаю це були гімнастичні круги, я дуже собі такий хотіла, але дали всім крім мене. Я декілька раз підходила, але – ні... Потім мама пояснила, що на подарунок у неї просто не вистачило коштів. Це було боляче, бо дитина не в змозі зрозуміти, чому через якісь гроші вона змушена стояти в кутку і плакати».
Наталія Чабан говорить, що найголовніше для неї є і зараз не пропустити жодну дитину. Тому, навіть йдучи просто по вулиці, благодійники завжди мають з собою цукерку для кожного хто до них підійде.
З кожним роком подарунків збільшувалось і стало зрозуміло, що в одному місці вже не можливо зібрати всі пакунки і тому вирішили зробити окремі пункти збору.
До цього долучилося теж багато небайдужих людей, які запропонували свої приміщення. Серед них – школи, офіси, автомийки, бібліотеки, університети, суспільні служби, храми та багато інших.
Цього року благодійники роздають подарунки більш як 200 дітям. До акції долучилося чимало полтавців. Дехто приносить подарунки, дехто виконує ролі «саней» – розвозить подарунки і костюмованих персонажів, які вітають дітей, дехто і є цими костюмованими персонажами. І ще є багато й багато різних людей, які на добровольних засадах дарують свій вільний час і ресурси, долучаючись до ланцюжку добра для дітей у нашому місті.
