Як занепадає Благовіщенська церква на Полтавщині: історія пам’ятки національного значення

Благовіщенська церква на Полтавщині

Церкву, якій майже 200 років двічі закривали, тож тривалий час громада не мала можливості нею користуватися. За радянської влади будівлю використовували як склад. Наразі памʼятка потребує невідкладної реставрації. 

У Департаменті культури й туризму Полтавської обласної військової адміністрації 10 березня ЗМІСТу розповіли історію пам’ятки, а також про сучасний стан будівлі.

Благовіщенська церква у селі Федорівка. Фото: Богдан Пойда

Історія культурної пам’ятки на Полтавщині від заснування до занепаду

У Федорівці Полтавського району розташована Благовіщенська церква. Її збудували у 1828 році коштом графині Марії Розумовської та парафіян.

Благовіщенська церква у селі Федорівка. Фото: Богдан Пойда

У 1878 році, майже через 50 років після завершення будівництва, із західного боку поряд із храмом завершили спорудження двоярусної дзвіниці, після чого простір між нею та церквою з'єднали невеликим переходом. 1 жовтня 1878 року церкву освятили. Ремонт проводили один раз на п'ять років.

Елементи Благовіщенської церкви. Скриншот із відео на каналі «Сцени і фрагменти»

Благовіщенську церкву закрили для обслуговування у середині 1930-х рр. Тоді радянська влада демонтувала з неї хрести, дзвони відправили на металобрухт, а також зняли зовнішню металеву обшивку фасадів. Дехто намагався розібрати й саму будівлю, проте цегляна кладка виявилася дуже міцною, тож цього зробити не вдалося.

Благовіщенська церква. Фото: Богдан Пойда

Храм почали використовувати як склад для зберігання колгоспного урожаю. Свою діяльність Благовіщенська церква відновила у 1942 році під час німецької окупації.  Після того, як до влади повернулися комуністи, громада зареєструвала в Полтавському облвиконкомі 20 лютого 1944 року приміщення храму для користування релігійною громадою села. Тоді ж на куполі церкви та дзвіниці встановили хрести. 

Елементи Благовіщенської церкви. Скриншот із відео на каналі «Сцени і фрагменти»

З початком нових заборон на початку 1960-х років релігійну громаду зняли з реєстрації. 

Після цього рішення храмова споруда стояла зачиненою. Акт закриття фактично відбувся 21 квітня 1963 року, коли вивезли церковне майно. Після цього церква  лишилася без нагляду, чим скористалися деякі місцеві. З будівлі зняли вхідні двері, зірвали підлогу тощо. 

Фото: Богдан Пойда

Деякий час приміщення церкви використовували для зберігання зерна, а 1976 року його перетворили на сховище мінеральних добрив. Довершила руйнування церкви пожежа, що трапилася унаслідок ураження блискавки. 

Хто має захистити будівлю від занепаду

Під охороною держави пам’ятка перебуває ще з радянських часів. Постановою Ради Міністрів УРСР від 26 вересня 1979 року №442 приміщення церкви взяли під охорону держави як пам'ятку архітектури республіканського значення. Також у 2024 році Кабмін постановою вніс церкву до Державного реєстру нерухомих пам’яток.

Фото: Богдан Пойда

Загальна площа церкви становить 289,5 м². Вона перебуває у приватній власності Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви. За Законом «Про охорону культурної спадщини» фінансування мають надавати із загального і спеціального фондів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. 

Наразі будівля знаходиться в аварійному стані, проте реставраційні роботи не ведуться.    Облікова документація для пам'ятки відсутня, науково-проєктної документації з реставрації та відновлення пам'ятки також немає. 

Скриншот із відео на каналі «Сцени і фрагменти»