З полону повернувся оборонець Маріуполя з Полтавщини Володимир Костерін
Колаж ЗМІСТу
5 лютого у рамках обміну військовополоненими додому повернувся 28-річний Володимир Костерін, житель села Куйбишеве. Його шлях додому тривав майже чотири роки – крізь важкі поранення, бої й тривалий полон.
Звільнений з полону Володимир Костерін став на захист країни у 2019 році та брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС. Він проходив службу у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти, повідомляє «Суспільне».
Першою про звільнення бійця дізналася його дружина Валерія через отримане напередодні обміну повідомлення:
«Тільки вчора пізно дізналася. Ми самі цього не очікували. Я, звісно, весь час чекала і сподівалася. А зараз просто чекаємо, щоб він подзвонив.»
Життєвий шлях захисника
Володимир Костерін народився 1 березня 1997 року на Полтавщині у селі Куйбишеве в багатодітній родині. Наразі один з братів воїна також у лавах Збройних Сил стоїть на захисті країни.
За словами сестри захисника Альони Маслівець після школи через отриману під час аварії травму Володимир вирішив не вступав до вишу, проте рано почав працювати різноробочим, зокрема на будівництвах.
До лав Збройних сил Володимира призвали у 2019 році, спочатку він проходив строкову службу, після чого підписав контракт і служив у військовій частині в Миколаєві.
Згодом він брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС, де перебував близько року. Після ротації Володимир повернувся до служби у частині. За словами сестри, рішення залишитися у війську було свідомим – він не шукав можливостей уникнути служби, а продовжив виконувати свій обов’язок.
У грудні 2021 року підрозділ Володимира з Миколаєва відправили на ротацію до Маріуполя, де він і зустрів перші дні повномасштабної війни у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти.
Останній раз оборонець Маріуполя виходив на зв’язок із дружиною 27 березня 2022 року. А вже 12 квітня він разом із побратимами потрапив у полон під час спроби прорватися з оточення. Про те, що чоловік перебуває в полоні, його дружина Валерія дізналася за три дні – 15 квітня.
«З Маріуполя, при спробі прориву, вони потрапили у полон усією бригадою. Про те, що він потрапив в полон, я дізналася вже 15 квітня. Потім пішли перші відео, фотографії. Його особистих фото не було, тільки відео з бригади», – розповіла дружина.
Упродовж майже трьох років родина не мала жодного прямого контакту з Володимиром. Інформацію про його місце утримання вдалося отримати лише зі слів військових, які повернулися з полону. Наприкінці липня 2022 року родина захисника вперше отриали інформацію про те, де він перебуває. Тоді ж звільнені військові повідомили, що він утримується у Суходільській виправній колонії №36 на території Луганської області.
«Вова отримав єдиний мій лист, коли був обмін посилками і листами між нашою стороною і тією. Загалом, я писала дуже багато. Але це, мабуть, єдиний, який до нього дійшов. Для мене головне було, що він живий. Я хотіла, щоб він тримався і вірив», – поділилася дружина Валерія.
Окрім дружини та сестри вдома на захисника чекав 10-річний син Микита, коли чоловік потрапив у полон хлопчику було 6 років і він саме йшов до першого класу. Родина підтримувала зв’язок через листи, Валерія писала чоловікові про їхнє життя та про те, як росте син. Один із військових, який перебував разом із Володимиром у полоні, підтвердив, що він отримав ці листи.
«Дитина знала, що тато в полоні. Ми не приховували. Він знав, що батько повернеться, просто треба чекати», – розповіла Валерія.
Про звільнення батька Микита дізнався в день обміну від мами, зі сльозами на очах дитина дякувала Богу, що тато нарешті повернувся.
«Перший обмін, який був 2 жовтня, моя сестра та я, ми їздили туди на обмін. Вона завжди була зі мною всюди на зустрічах щодо полону, акціях та в таких поїздках. У мене чомусь були сподівання, що от-от він буде, але його не було. А про цей обмін я якось і не подумала навіть. Вчора пізно дізналась і мені їхати більше доби. Але аби я тільки знала, я б приїхала зустрічати прямо туди. Прийшло повідомлення: "Чекайте, ведуть на обмін". А потім ми вже побачили фотографії його з автобуса», – продовжила дружина воїна.
Наразі Володимир ще не бачився та не спілкувався з родиною особисто. За словами Валерії на світлинах з обміну помітно, що він значно схуд, але тримається. Нині родина очікує дзвінка від Володимира та подальшої інформації про його стан і місце перебування після обміну.
Рвніше ЗМІСТ писав, що 5 лютого у рамках обміну військовополоненими додому повернувся 43-річний Олексій Пушкар, житель села Шепелівка. Його шлях додому тривав майже три роки – крізь важкі поранення, бої й тривалий полон.
Додому певнулися військовослужбовці ЗСУ, зокрема представники Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, ТрО, ДШВ, Повітряних Сил, а також Національної гвардії України та Державної прикордонної служби. Окрім солдатів та сержантів вдалося також звільнити офіцерів.
Також в Україну повернулися 18 оборонців, яких росіяни засудили на довготривалі терміни увʼязнення. Переважна більшість звільнених – рядовий склад. Також вдома 16 офіцерів.
Найстаршому звільненому воїну – 63 роки, наймолодшим – 23 роки. У полон він потрапив у 19-річному віці під час оборони Маріуполя. Російський суд незаконно засудив хлопця до «довічного ув’язнення». Також удома захисник, якому 4 лютого, виповнилося 28 років. Окпім цього, повернули сім цивільних.
Звільнені військовослужбовці захищали країну на луганському, донецькому, харківському, запорізькому, херсонському, сумському, київському напрямках.