Зник безвісти під Бахмутом: воїна з Полтавщини вдалося розпізнати за ДНК-експертизою
Колаж ЗМІСТу. Фото надали в Гребінківській громаді
Чорна звістка надійшла до родини Гребінківської громади. На щиті повертається воїн. Його вдалося ідентифікувати за ДНК-експертизою.
Про те, що Олександр Мельник востаннє повертається до Полтавщини, повідомили 25 листопада у Гребінківській громаді.
Життєвий шлях захисника
Олександр Мельник народився 25 березня 1977 року в Києві в сім’ї інженерів. Дідусь Андрія уродженця селища Гребінки розповідав про свою роботу на цукровому заводі. У 1995 році він вступив до Національного технічного університету «КПІ», опановуючи спеціальність гідравлічних і пневматичних машин. У дев’ять років він втратив батька, а в 19 – маму. Він пробував себе у різних сферах – від охоронця до шиномонтажника.
14 травня 2025 року його призвали до війська у н.п. Гончарівському, Чернігівської області, там він почав проходити навчання, готуючись захищати свою землю. Уже в серпні 2025 року його місцем служби став Бахмутський напрямок.
І саме там, 2 жовтня 2025 року, Олександр зник безвісти під час виконання бойового завдання біля Часів Яру Бахмутського району. Того дня війн прийняв свій останній бій.
У Часовому Яру, де поліг захисник з Полтавщини, росіяни продовжують тиснути малими штурмовими групами із застосуванням мотоциклів, квадроциклів, авіації та артилерії. Зараз місто продовжують обороняти від російських окупантів. Про це повідомляє «Укрінформ».
Вічна пам’ять захиснику!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Від влучання FPV-дрона в автомобіль загинув 34-річний оператор БпЛА з Полтавщини. Віталій Дмитренко народився у 1991 році в селі Диканька. Він доєднався до війська на посаду оператора БпЛА. Загинув військовий 20 листопада від влучання російського FPV-дрона в його автомобіль.
Руслан Юшко народився 25 грудня 1976 року. Проживав у селі Вишняки Хорольської громади. Служив на посаді старшого водія 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Захисник прийняв свій останній бій 18 листопада 2025 року поблизу Великомихайлівки Дніпропетровської області.
Костянтин Головко 27 травня 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ в 152 окрему єгерську бригаду в батальйон безпілотних систем – солдатом. 9 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання отримав тяжке поранення. 22 листопада помер в лікарні ім. Мечнікова не виходячи з коми.