Знищена частинка старовинної Полтави: Різдвяна церква на Подолі

Поділ - одне з найстаріших передмість Полтави. З краєзнавчих матеріалів, розміщених на сайті «Історія Полтави» Бориса Трістанова відомо, що церква саме на цьому місці була розташована ще з 1732 року. Стара церква була дерев’яною, та згоріла під час пожежі у 1771 році. Пожежа трапилася через удар блискавки.

Існувала легенда, записана ще в середині ХІХ століття, що під час тієї пожежі церква вигоріла повністю. Але з усього храму абсолютно цілою і неушкодженою лишилася лише одна ікона – Тихвінської Божої матері. Відтоді її вважали чудотворною. Віряни приходили до неї молитися про зцілення від хвороб. Цю ж ікону урочисто щорічно 29 червня урочисто переносили у Собор.

Нова дерев’яна церква була побудована на цьому місці у 1775. У 1845 році, через вік, фасад церкви був перебудований. Про ту церкву відомо небагато. Писали, що вона була у грецькому стилі, з прибудованими до неї готичними портиками. У 1862 році поряд з церквою спорудили дерев’яну дзвіницю.

На кінець ХІХ ст. Різдвяна церква вже вважалася старою та небезпечною для проведення богослужінь. Тому у 1896 році було вирішено побудувати на цьому місці нову, вже муровану церкву. Остання служба у старому храмі відбулася 2 червня 1896 року. А вже 21 липня була закладена нова споруда.

Цікаво, що стару дерев’яну не просто зруйнували, а продали «на снос» у село Ново-Парафіївку Костянтиноградського повіту. Цей процес виглядів так: дерев’яні церкви будувалися на зруб, тому їх можна було розібрати колода за колодою. Кожен елемент треба було промаркувати. Тоді «запчастини» можна було завантажити на потяг чи на підводу і перевезти на нове місце. Там конструкцію храму треба було зібрати як конструктор колода за колодою, щоб вийшла оригінальна церква. 

Завершили будівництво нового мурованого храму у 1899 році. Його освячення відбулось 22 грудня. На побудову нової церкви використовувалися частково церковні кошти, а частково – пожертви прихожан та місцевих службовців залізниці. Побудова нового храму обійшлася у 33 тис царських рублів.

Крім чудотворної ікони, у Різдвяній церкві також було велике Євангеліє 1757 року у срібній оправі.

Цікавий факт, що на різних збережених фотографіях ця церква виглядає по різному: на одних фасад білий, а на іншому, зображенні 1928 року, фасад церкви цегляний, з білим оздобленням (трохи нагадує Благовіщенський кафедральний собор у Харкові).

На жаль, нова церква проіснувала не дуже довго.  У спільноті краєзнавців «Стара Полтава» пишуть, що церкву Різдва Богородиці на Подолі в Полтаві зруйнували у 1931 році. 

Так трапилося через релігійну політику радянської держави. Партія будувала свій «комуністичний рай» і прагнула мати монополію над духовним життям людей. 

У своїх дослідженнях докторка історичних наук Людмила Бабенко пише, що від початку встановлення радянської влади комуністична партія проголосила боротьбу з релігією та церквою однією із своїх цілей. У 20-х роках цим, спільно з компартією, займалися спецслужби. Чекісти ставили собі за мету розколоти єдину церковну організацію, перетворити її на багато розділених груп, які б постійно ворогували між собою та вислужувалися перед владою.

Для цього використовували інформаторів, освідомлювачів та зовнішніх спостерігачів. Чекісти вербували як вірян, так і священників. Для цього застосовували як підкуп і обіцянки єпископської кафедри, так і шантаж. Попередньо заслані у громаду інформатори збирали інформацію про людей, якими цікавились спецслужби, яку потім могли використати для залякування. Арештом та в’язницею могли погрожувати і з аневеликі проступки.

Вцілому, до 30-х років ця політика принесла бажаний результат партії. Але після 1929 року у радянській державі намітився поворот до тоталітаризму і репресій і просто  дискредитувати духовенство і відвернути людей від релігії для керівництва компартії стало замало.

Докторка історичних наук Алла Киридон пише, що з 1929 року радянське керівництво оголосило церкву однією із небезпечних  контрреволюційних сил. У 1929-1930 роках у радянській державі масово закривали церкви, руйнували храми, навіть визнані пам’ятки архітектури.

Частину будівель перетворювали на сільські клуби чи школи, інші – на зерносховища чи склади. А частину дійсно, цілком фізично руйнували. Така доля, наприклад, чекала і на Свято-Успенський собор Полтави, який підірвали у 1934 році.

І такою ж була доля і багатьох інших церков міста. Про Воскресенську і Стрітенську церкви, які раніше знаходилися в історичному центрі Полтави нині сповіщають невеликі інформаційні таблички. Про збережений будинок священника знищеної більшовиками Миколаївської церкви ЗМІСТ вже робив окремий матеріал. На місці Різдвяної церкви знаходиться житловий будинок, зведений наприкінці 60-х років. У першу хвилю переіменування вулиць під час декомунізації, одним із варіантів переіменування, тоді ще Пролетарської вулиці, була Різдвяна – як данина місцевій історії та Різдвяній церкві, яка була розташована на самому початку вулиці. Але тоді обрали інший варіант – Анатолія Кукоби. Зараз вулиця носить назву Героїв «Азова».