10 питань про Полтаву. Максим Яковлєв

Наш третій гість – Максим Яковлєв, Київ.

Максим Яковлєв активно викладає поза академічним середовищем. Його коло наукових інтересів охоплює методи та методологію пізнання й дослідження реальності, а також суспільно-політичні перетворення на пострадянському просторі. Поліглот, захоплюється іноземними мовами, оперою та сучасним мистецтвом. Коментує актуальні суспільно-політичні події в Україні та світі для всеукраїнських ЗМІ. 

Я не перший раз в Полтаві, був тут декілька разів. Перший раз – на навчальній частині військових і це було давно, понад 15 років тому. Але, думаю, як і в усіх, Полтава у мене асоціюється зі словами «галушки» і «українська мова», я насправді дуже цікавлюся мовою – перекладаю українською книжки. З Полтавою асоціюється Наддніпрянщина в цілому і також Полтавська битва. Якщо підсумувати, то Полтава асоціюється з осердям українськості. Я зі східної України і, відповідно, Полтава для мене як точка відліку або центр на противагу до Галичини.

Я нещодавно читав скандал пов’язаний з Полтавою – про місцевий театр, де режисеру не дозволили поставити одну виставу, і тому, безумовно, перше, що спадає на думку – це культурний потенціал. Оскільки Кременчук – це Полтавська область, то потенціальними сферами розвитку є видобуток нафти і газу. До початку війни на сході України всі, хто були знайомі зі статистикою «Яка область дає найбільше в державний бюджет і отримує найменше звідти» коментують, що саме Полтавська область давала найбільше завдяки родовищам газу, з приводу нафти не впевнений. Тобто економічний аспект, а також культура і українськість – це те, що можна розвивати.

Плавно переходячи з другого запитання, хочу сказати: так складається, що ми живемо в пострадянському негативі, в якому українство етнічно зводилось до фольклористки і чомусь українська культура вважалась сільською. Зрозуміло, що в певному розумінні так і було, що Україна була зосереджена в селі, а міста були не українськими. З іншого боку, навіть у Російський Імперії існувало українське міщанство і свого роду українське дворянство.

Я не можу назвати Котляревського селюком, і Гоголя назвати селюком неможливо. Франко – явно не селюк, Українка – явно не селючка. Я переконаний, що і українську естраду можна подавати у вигляді високої кухні. Отже, дійсно культурна особливість –це історично-культурний туризм, де не тільки акцент на село, бо Полтавська область має багато міст і містечок, де можна піднімати теми про українське міщанство і українське дворянство. З усієї поваги, сільська культура – це не єдина культура і від зведення всієї українськості до села треба відходити.

Львів я не вважаю культурною столицею. З усієї поваги до Галичини з її специфічною історією, Львів багато в чому дуже претензійний. Це гарне місто, я дуже люблю Львів і часто відвідую його, але не розумію чому саме Львів – культурна столиця. Я вважаю твердження «Харків – це перша столиця» абсурдним, це теж радянський міф. Харків – не перша столиця, це місто стало столицею тому що його першим змогли відвоювати більшовики в українців. Історично Харків ніколи не був столицею. Я дуже люблю Харків, але це радянський міф, з яким треба боротися. Відповідно в Україні одна столиця – Київ, окрім Козацьких столиць. Я повторюсь, але Полтаву я назвав би столицею українськості або української ментальності.

Я вважаю, що ключовим є інфраструктура й дороги, вуличне освітлення, не менш важливими є система сортування сміття та безпека публічного простору. Поставив би камери спостереження на вулицях, щоб будь-який полтавець чи гість міста, виходячи на вулицю, знав, що в публічному просторі є камери, і завдяки ним можна відслідковувати всі події. Якщо можливо, то громадський wi-fi у центрі міста.

За останні роки я переклав 6 чи 8 книжок, треба порахувати. Тому я безумовно радив би читати книжки, які переклав Максим Яковлєв. Остання це «В оточенні психопатів»  — дуже свіжа, була представлена на Львівському книжковому форумі. Вона дійсно справила на мене враження, я добре над нею попрацював. Я переклав книгу Дж.Мейс, який очолював комісію по розслідуванню Голодомору в американському конгресі – «Комунізм та дилеми національного визволення. Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933 рр.». Або ж Д. Канеман «Мислення швидке й повільне» – це найскладніший переклад, який я робив. Р. Флорида. «Homo creativus. Як новий клас завойовує світ» – теж мій переклад. Е. Фромм. «Втеча від свободи» – класна книжка, легко читається. Яковлєв займався самопіаром, рекомендував книжки, які він сам переклав.

Більше цінувати близьких до тебе людей, підтримувати стосунки. Ми повністю відповідальні за тих, з ким спілкуємося. Деякі люди, вони як кришталева ваза, тому з ними треба поводитися дуже обережно, я навчився цьому в достатньо пізньому віці. Жалкую, що часом не так подивився, не те сказав. А ще зрозуміти, що час не вічний і його насправді мало, тому цінуйте кожну хвилину.

«Кугут» має два значення: або півень, або жадібний. «Втьопний» можливо дотепний або навпаки шалений. «Простьолка» — простирадло або рушник, а «лопездрики» — якісь смаколики.

(Насправді наш гість був дуже близьким до відповіді, адже правильний переклад цього речення звучить так: «Дотепний селюк обміняв насіння соняха на килимок»).

Усі люблять говорити про себе і давати поради, тому «Яких помилок не робити?». Так як наступним лектором в УАЛ Полтаві буде Орися Демська, то питання таке: «Як зробити українське привабливим і прогресивним?».

Нагадаємо, раніше про Полтаву розповідали Ярослав Грицак і Андрій Андрушків.

Обкладинка і графіка Марини Вісич