317 років після Полтавської битви. Як змінився музей
Джерело – музей історії Полтавської битви
27 червня минає 317 років від дня Полтавської битви. За понад століття існування музей історії неодноразово змінювався, поступово відходячи від імперських наративів до українського бачення історії.
Про сучасні виклики та плани розвитку музею ЗМІСТу розповіла директорка музею історії Полтавської битви Євгенія Щербина.
Музей заснований у 1909 році. Його першим директором музею був Іван Павловський – історик, краєзнавець, архівіст. У його колекції містилося 339 експонатів, серед яких були дев’ять портретів гетьмана України Богдана Хмельницького. В 1981 році створили державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви». На сьогоднішній день територія охоплює 720 га.
Суттєві зміни в музеї почалися з 1980-х років. У той період провели першу реекспозицію, замінивши кабінет Петра І на макет будівлі Києво-Могилянської академії. У 1994 році в музеї створили нову експозиційну залу, присвячену історії від часів Богдана Хмельницького до доби Івана Мазепи.
Поступово з часів незалежності України музей постійно змінюється, рухається в бік україноцентричних наративів. Сьогодні його експозиції відображають Україно-Шведський союз та участь українських козаків у великій Північній війні.
«Знаєте, нам дуже важливо, щоб про нас говорили, як про музей україноцентричний. Дуже важко працювати із складними сторінками історії. Вони потребують більшого дослідження, опрацювання, мозкового штурму. Це важливо для того, щоб ми доносили правдиві історичні факти і позбавлялися імперських і радянських міфів», – стверджує директорка музею Євгенія Щербина.
Головним завданням музею є спростування імперських та радянських міфів про Полтавську битву і гетьмана України Івана Мазепу. Тут досліджують не лише перемоги, а й поразки, щоб краще розуміти історичні уроки.
Артефакти часів Великої Північної війни доповнили нову виставку. Під час археологічних розкопок в районі мікрорайоні Лазурному знайшли музичні інструменти, козацькі люльки, кремінь, кресало, кулі, залишки від казана, в якому козаки варили їжу.
Справжніми викликами для туристичного життя стали пандемія та повномасштабна війна. До початку цих подій музей приймав гостей з різних континентів. Зараз потік туристів зменшився, але тим не менш зацікавленість іноземців та закордонних журналістів не зникла. Познайомитися з історією полтавського краю приїжджають відвідувачі із Швеції, Фінляндії, Польщі та Німеччини. Зараз закордонних гостей цікавить політика деколонізації та процес переосмислення історії.
Заповідник з 90-х років підтримує шведський фонд, який займається збереженням військової спадщини. Організація зацікавлена в підтримці музею і допомозі у розширенні колекції. Зокрема, були передані унікальні шведські монети – далери. Завдяки такій співпраці до колекції додали унікальні шведські гроші, які використовували на той момент у Швеції. Під час повномасштабної війни ці експонати перебувають у фондосховищах.
Культурно-освітній заклад розвивається та підлаштовується під свого відвідувача. У музеї є сучасна експозиція з 3D-окулярами, за допомогою яких відвідувач може зарядити гармату, побути в ролі артилериста XVII-XVIII століття, спробувати зарядити гармату і вистрілити з неї. Демонстрація подій з використанням сучасних технологій привертає увагу молодого покоління. Для людей, які не хочуть взаємодіяти з екскурсоводом, створили аудіогідів. Завдяки їм гості можуть послухати екскурсію особисто.
«Епоха цифровізації - це певний плюс для музейних закладів. Іноземні відвідувачі або люди з інвалідністю, яким досить проблематично дістатися до музейних комплексів, можуть відвідати оцифровану музейну експозицію або переглянути соціальні сторінки музеїв та дізнатися про музейні проєкти», – розповідає Євгенія Щербан.
Зараз важливим питанням для музею став план можливої евакуації у надзвичайних випадках, для належного збереження колекції. У подальшому музей планує створити інклюзивні проєкти для людей з інвалідністю, частиною яких може стати оцифрування колекції. Плануються додаткові археологічну розкопки на території заповідника.
«Хочеться вшанувати тут гідно пам'ять загиблих шведів і українських козаків.Ми знаємо місця, де були поховані шведські вояки», – поділилася директорка закладу.
Для остаточного підтвердження заховання потрібно провести археологічні розвідки. Дослідження дозволить реалізувати масштабний проєкт вшанування пам'яті загиблих шведів та українських козаків.