До 100-річчя Олеся Гончара відкрили документальну виставку

Усі охочі зможуть переглянути експозицію до ювілею видатного українського письменника, громадського діяча, Героя України протягом квітня за адресою: вул. Зигіна, буд 1-А у приміщенні Державного архіву Полтавської області. Саме ця установа й організувала захід.

На церемонію відкриття завітали активісти «Просвіти», науковці, краєзнавці, студенти Полтавського університету економіки і торгівлі. 

Важливим аспектом виставки стало оприлюднення листа творчої  молоді  Дніпропетровська щодо кампанії цькування роману «Собор» у Дніпропетровській області (1968 рік). Цей лист викликаний погромницькою кампанією, яку розпочала обласна Дніпропетровська і підхопила всеукраїнська компартійна преса проти роману «Собор». Його, здебільшого навіть не читавши, «обговорювали і одностайно засуджували трудові колективи» – від доярок до академіків. 

Автор листа – поет Іван Сокульський. Зауваження до листа зробили  Володимир  Заремба та Михайло Скорик.    Адресували це звернення Голові Ради міністрів УРСР Володимирові Щербицькому, кандидатові в члени Політбюро ЦК КПУ О.Ватченку (перший секретар обкому, виведений у романі як негативний персонаж – «висуванець» Володька Лобода) та секретареві Спілки письменників Дмитру Павличку. Молоді патріоти у листі повідомляли приклади нищення пам’яток української культури та українофобства, факти, що за підтримку роману «Собор» було звинувачено в «українському буржуазному націоналізмі» та звільнено з роботи чимало людей. Івана Сокульського заарештували за підготовку листа та засудили в Дніпропетровському облсуді за ст. 62 ч. 1 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда») на чотири з половиною роки таборів.    

У цій же справі за розмноження та розповсюдження «Листа» засудили на два з половиною роки ( ст. 187-І) Миколу Кульчинського, якого теж запросили на відкриття виставки. Він розповів, що роман «Собор» розпочався із намірів комуністичної влади знищити тамтешній козацький собор, унікальну пам’ятку барокового зодчества. Робітники місцевого заводу нібито написали листа з проханням «прибрати» острівець релігійності. Насправді ж люди виступили на захист собору і звернулися в т.ч. й до Олеся Гончара.

Голова обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, депутат ВР 3-6 скликань Микола Кульчинський вважає, що відкидати українських письменників періоду УРСР, не знаючи обставин, в яких вони перебували – це помилка.

«Гончар був «роздвоєний». Його твори здебільшого ідеологічно вивірені, але роман «Собор» був спробою вирватися з комуністичного полону. Влада впізнавала себе у героях твору і розпочала цькування. Творчість Гончара заслуговує на повагу і водночас вимагає критичного осмислення. Заслуговують на повагу і його вчинки: так, ще будучи членом компартії, він не побоявся виступити на установчому з’їзді Народного Руху України. Згодом Олесь Гончар підтримав голодуючих студентів, публічно оголосив про свій вихід з компартії і підтримку ідеї незалежності. Саме студентська «Революція на граніті» стала знаковою історичною подією, яка каталізувала процес відновлення незалежності», – вважає Микола Кульчинський.

Про становлення світогляду Олеся Гончара повідав заступник директора Державного архіву Полтавської області, голова Полтавського міського товариства «Просвіта» Тарас Пустовіт:

«Сила письменника полягає у тому,щоб уміти показати людські відносини і проблеми. У центрі творів Гончара – драматизм, прагнення достукатися до читача через призму основних людських цінностей. З дитинства він засвоїв, що є офіційна, а є родинна, українська правда. До цього спричинилися і трагічні події 30-х років, про які він згадує у щоденниках. Згодом, маючи доступ до влади, він працював на Україну. До нього як до депутата зверталися десятки людей, і він найбільше переймався збереженням українських пам’яток, української мови, літератури. Долучився до багатьох проектів, зокрема з відновлення музею Івана Котляревського в Полтаві».

Тарас Пустовіт також змалював словами усі три розділи виставки. У першому оприлюднено основні етапи життя Гончара, його зв’язки з Полтавщиною. Зокрема, містяться копія актового запису з метричної книги Покровської церкви с. Кам’янка про народження Біличенка (Гончара) Олександра Терентійовича з метричної книги Покровської церкви с. Кам’янка Кам’янської волості Новомосковського повіту Катеринославської губернії, світлини батьків письменника – Тетяни Гаврилівни,Терентія Сидоровича та бабусі Пріськи, фото Олеся – студента харківського університету (1938).

Центральну частину другого розділу займають документи, які розповідають про перебування на Полтавщині, адже упродовж кількох десятиліть письменник зберігав творчі та дружні стосунки з багатьма краянами. Це і літературознавець Петро Ротач, і актив обласної спілки письменників, і гуморист Олександр Ковінька. Також подано лист-ініціативу Олеся Гончара до тодішньої обласної влади відродити с. Сухе Кобеляцького району, світлини музею-садиби письменника у цьому селі.

У третьому розділі експозиції архівісти розмістили матеріали про найвидатніший літературний шедевр письменника роман «Собор»: обкладинку першого видання 1968 року, витинки з місцевих газет про поширення і сприйняття творчою інтелігенцією роману на Полтавщині.

За матеріалом прес-центру Полтавського обласного товариства «Просвіта»