Два музеї-садиби планують відкрити на Полтавщині цьогоріч

Фото – opishne-museum.gov.ua
Навесні та влітку запланували відкриття музеїв, присвячених видатним гончарям – Миколі Пошивайлу та Василю Омеляненку.
Про це повідомили у Національному музеї-заповіднику українського гончарства 13 лютого.
Офіційні відкриття запланували на річниці від дня народження майстрів:
- травень 2025 року – відкриття Меморіального музею-садиби гончаря Миколи Пошивайла на вул. Свято-Михайлівська, 33;
- серпень 2025 року – відкриття Меморіального музею-садиби гончаря Василя Омеляненка на вул. Сергія Васильківського, 8.
«Нам вдалося втілити дві мрії в реальність – створити Меморіальні музеї-садиби двом талановитим гончарям, двом гордостям Опішного – Миколі Пошивайлу та Василю Омеляненку», – пишуть у музеї.

Микола Пошивайло
Микола Пошивайло – Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників України й Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Творчий шлях митця зароджувався в середовищі талановитих батьків. Батька Гаврила Ничипоровича – гончаря й матері Євдокії Данилівни – малювальниці.
Понад 30 років працював гончарем, творчим майстром на Опішнянському заводі «Художній керамік». У середині 1960-х почав представляти свої роботи на обласних та республіканських виставках декоративно-прикладного мистецтва. Майже на всіх із них його глиняні твори відзначалися нагородами. Неодноразово був лауреатом престижних республіканських та всесоюзних художніх виставок, конкурсів, фестивалів.
Глиняні вироби Миколи Пошивайла демонстрували велич українського мистецтва в Бельгії, Канаді, Японії, Болгарії, Югославії, Польщу, Угорщині, Франції, Нідерландах, США, Норвегії, Великобританії та інші країни світу.
Останні майже 20 років свого життя митець присвятив Національному музею-заповіднику українського гончарства, де працював гончарем у творчій майстерні й проводив майстер-класи з відвідувачами:
«Гості Музею-заповідника лагідно називали його дідусем. Ми, колеги, завжди з посмішкою споглядали процес, коли в чергу тиснулися й діти, й дорослі, аби якнайшвидше зліпити разом з ним півника-свистунця чи іграшку-рибку. Понад усе він любив працювати з дітками. Завжди їх підбадьорював і вихваляв», – пишуть у музеї.
Нині в будинку, де пролягав творчий шлях Миколи Пошивайла, зберігаються унікальні експонати, особисті речі майстра, а також його роботи.
Василь Омеляненко
Василь Омеляненко – Заслужений майстер народної творчості України, лауреат Премії імені Данила Щербаківського, Національної премії України імені Тараса Шевченка, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки художників України.
Від початку своєї творчості майстер надавав перевагу декоративній зооморфній скульптурі: виготовляв традиційний для гончарства Опішні посуд у вигляді левів, биків, баранів, козлів. Він працював у власному авторському стилі, який легко можна впізнати завдяки характерним формам, орнаментам і техніці виконання.
«Зооморфні скульптури Василя Омеляненка завжди мали виразні риси, що відображали емоції та настрій. Це могли бути спокійні, величні образи, або ж навпаки – динамічні, сповнені руху й енергії, але завжди добродушні без звіриної агресії», – пишуть у музеї.
1960 року Василь Омеляненко уперше показав на широкий загал свою роботу. Це була декоративна скульптура «Баран», яка представляла завод «Художній керамік» на виставці в Брюсселі (Бельгія). За цю роботу майстра було нагороджено грошовою премією. Після такого вдалого показу митець почав виставляти свої роботи на обласних та республіканських виставках декоративно-ужиткового мистецтва.
Гончарні вироби майстра широко представляли мистецтво України на міжнародних виставках у Бельгії, Канаді, Японії, Болгарії, Югославії, Польщі, США, Норвегії, Великобританії та інших країнах світу. Вони зайняли почесні місця в найбільших і найпрестижніших музейних зібраннях Європи.
Родина гончаря вирішила передати господарство, де він жив і творив, Національному музею-заповіднику українського гончарства для створення Меморіального музею-садиби.
Майбутній музей-садиба зазнав впливу масштабних реконструкцій та відновлювальних робіт: повністю замінили дах і вікна, поштукатурили стіни. Бруківкою виклали вимощення навколо будинку, майданчик перед входом до хати, доріжки до господарських споруд. Але при цьому не втратили оригінальних архітектурних елементів.