Йому навіки 31. Через пів року після загибелі воїн «Вікінг» знайшов спокій на Полтавщині (ФОТО)
Фото Решетилівської громади
У селі Глибока Балка відбулося прощання з солдатом Олександром «Вікінгом» Ковальовим. Військовослужбовець загинув 2 вересня минулого року під час виконання бойового завдання в районі села Філія на Дніпропетровщині.
Про прощання з Олександром Ковальовим 2 лютого повідомили у Решетилівській міській раді.
Воїна зустріли утворивши живий коридор стоячи на колінах. На подвір’ї його бабусі зібралися рідні, друзі, односельці, представники духовенства, керівництво громади та військові ТЦК та СП, щоб віддати останню шану й підтримати сім’ю.
Захисника поховали на Алеї Слави у Решетилівці з усіма військовими почестями.
Життєвий шлях воїна
Олександр Ковальов народився 6 листопада 1993 року на Полтавщині у селі Єньки, а згодом родина переїхала до Решетилівки. Там він ходив у дитячий садок «Незабудка» та перший клас. Пізніше сім'я переїхала до Кременчука.
З 12 років Олександр мріяв стати військовим. Відтоді він почав працювати на втіленням мрії: вчив історію, психологію, займався спортом, брав участь у спортивних змаганнях, але хвороба у підлітковому віці завадила планам юнака. Тоді Олександр вирішив здобути професію кухаря, адже любив готувати та часто радував родину стравами. Пізніше він працював на будівництві, захоплювався комп'ютерними технологіями та певний час за цим фахом працював у Кременчуці.
«Саша мав широкий кругозір і міг говорити на різні теми з різними людьми. Завдяки психологічним здібностям завжди міг підтримати та дати пораду. Любив працювати з деревом і говорив, що воно живе та слухняне. Мав ніжний характер та високу відповідальність», – згадує мати воїна Світлана Володимирівна.
Після повернення до Решетилівки чоловіка мобілізували до війська у травні минулого року. У лавах Збройних Сил він обіймав посаду стрільця-номера обслуги 46-ї окремої механізованої бригади у званні солдата та з позивним «Вікінг».
Воїн схилив голову 2 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Філія Синельниківського району на Дніпропетровщині.
Вічна пам’ять і слава захиснику!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Олексій Пупченко народився 29 січня 1989 року у Полтаві. Чоловік долучився до війська за загальною мобілізацією 31 серпня минулого року. Під час виконання бойового завдання 31 грудня того ж року захисник схилив голову поблизу населеного пункту Шевченко на Покровському напрямку.
Володимир Сухий народився 29 травня 1988 року у селі Ластівка Львівської області. Навчався у Меденицькому професійно-технічному училищі № 72, де здобув професію електрогазозварювальника. 11 червня 2024 року Володимир прийняв свідоме рішення стати на захист України. З того дня він жив відповідальністю за тих, хто чекав його вдома. Побратими знали його за позивним «Кіпіш». 26 січня на Покровському воїн прийняв свій останній бій.
Максим Шепель народився 22 вересня 1984 року. Проживав чоловік у селі Якимове, що на Полтавщині. З початком повномасштабної війни приєднався до лав захисників. Нещодавно Максим Шепель помер у лікарні Слов'янська на Донеччині.
Іван Катченко підписав контракт на військову службу, де обіймав посаду командира самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону. Загинув воїн 24 січня 2026 року в районі виконання завдань за призначенням в Дніпропетровській області. Прощання з воїном відбулося в Полтаві.
Олексій Отяковський народився у Кременчуці, де навчався у місцевому ліцеї № 25. Воїн загинув 27 січня 2026 року під час виконання бойового завдання. Поховають бійця 2 лютого у рідному місті.