Йому назавжди 26. Яким був полеглий на війні «айдарівець» Олексій Знайко з Полтавщини
6 червня на Донеччині загинув воїн Олексій Знайко з села Соколова Балка Нехворощанської громади. За час повномасштабної війни він двічі діставав поранення, але щоразу повертався до побратимів на передову.
Про життя загиблого воїна розповіли на сторінці Нехворощанської громади у фейсбуці.
Олексій Знайко народився 14 червня 1995 року у селі Соколова Балка. Після закінчення 9 класів школи вступив до Полтавського професійно-технічного училища № 23, де опанував професію електрозварювальника. Згодом працював у ТОВ «Сокіл».
У 2015 році Олексія Знайка призвали на строкову службу в Збройних силах України. Перед її закінченням він підписав контракт на трирічну службу в десантно-штурмових військах. У 2018 році воїн продовжив служити у 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар». Останні півтора року служив у військовій частині А2120 ДШВ.
За 7 років у війську Олексій Знайко неодноразово воював у гарячих точках, мав статус учасника АТО. Виконував бойові завдання як сапер, водій бронетранспортера, розвідувальник. Нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО» та відзнакою «Гідність та честь».
У 2018 році Олексій Знайко одружився. Разом із дружиною Іриною та сином Данилом жив в місті Костянтинівка на Донеччині. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну захисник перевіз сім’ю до Соколової Балки й повернувся на фронт.
9 березня військовий дістав легке поранення та контузію, а 19 травня – осколкове поранення, але щоразу повертався на передову. 6 червня в селі Богородичне Краматорського району Олексій Знайко дістав смертельне поранення. До свого 27-річчя він не дожив 8 днів.
Загиблого поховали 9 червня. Захисника на колінах зустрічали живим коридором жителі Соколової Балки, Андріївки та Світлівщини. Прощалися з Олексієм Знайком у рідному дворі, де священники Православної церкви України відслужили панахиду. Увесь цей час мати воїна стояла на колінах перед труною сина. На церемонію прощання прибув побратим воїна Іван Духновський – разом вони воювали з перших днів вторгнення.
Про Олексія Знайка згадують як про фахівця військової справи, вірного присязі, турботливого сина, люблячого чоловіка та батька. Друзі, однокласники та вчителі пам’ятають його веселу та товариську вдачу, сильний характер, відповідальність та готовність допомогти. Воїн не шукав легких шляхів і не боявся проблем, а зі своїми побратимами розділяв усі труднощі та небезпеки служби.
Пам’ятаємо наших захисників.