Літні майданчики в законі: як не спотворювати архітектурне обличчя Полтави

Автор: Світлана Варвянська, 10 квітня, 15:53

Фото: Літні майданчики в законі


Існують такі літні майданчики, які краще один раз побачити, ніж сім разів побачити. І, схоже, всі вони знаходяться у Полтаві.

 

В авторській колонці щоденної газети The Guardian британська журналістка бідкається: у рідному Лондоні вона не має змоги приємно посидіти за столиком на літньому майданчику. Чому, мовляв, може зробити це у багатьох європейських містах, у Канаді та США, а у британській столиці змушена розгортати свій сандвіч хіба на лавочці в парку, якщо намірилася поїсти на свіжому повітрі.  І дійсно: у Лондоні літні майданчики біля барів і кафе відсутні як явище. Теплими вечорами їх відвідувачі стоять з кухлями пива на вулиці, спираючись на потерті цегляні стіни закладу, або, у кращому випадку, ставлять кухлі на крихітні столики, біля яких також можна тільки стояти і яких не замало на всіх. Цей порядок давно треба змінити, вважає авторка колонки.

У полтавців таких проблем, звісно, немає. Літні майданчики у нас – різних видів, розмірів і форм, на будь-який смак чи навіть несмак.  І у факті їх існування поганого, насправді,  нічого немає. Приємно випити каву за столиком під липами, зупинившись у круговерті справ, або пообідати на свіжому повітрі в хорошій компанії. Проблеми починаються, коли раптом майданчики, а не історичні будівлі, стають домінантою вулиці, коли вони спотворюють архітектурний задум, заважають руху пішоходів і роблять центральну частину міста схожою на  неохайний базар. А саме це ми багато років і спостерігали в центрі Полтави.

 

Літній майданчик: як встановити

Не можна сказати, що літні майданчики в нашому місті виникають хаотично або винятково з волі власника закладу. Усе-таки існує певна процедура, прописана у Положенні про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

 Процедура розгляду

 

Отже, під час погодження від власника закладу вимагають також подати графічні матеріали. Здавалося б, це мало бути і для того, щоб майбутній літній майданчик якомога органічніше вписувався в загальну концепцію вулиці, був виконаний у певному стилі і відповідав конкретним вимогам. Але якось так виходить, що, хоч документи і розглядають спеціально навчені архітектори з відповідного управління, але щодо стилю в них питань ніколи не виникає.

Тому в центрі Полтави можна побачити все, що завгодно. Розлогі парасолі посеред тротуару з голосною рекламою алкогольних напоїв. Майданчики, що нагадують собою величезні товарні вагони. Майданчики, що виростають з обох боків тротуару і нависають над пішоходами, мов стіни тунелю, і змушують штовхатися, розминатися бочком і щораз перепрошувати зустрічних, що дозволили собі просто так ходити вулицями міста. Майданчики, подібні на капітальні дерев’яні будинки: із дахом, стінами, високим дерев’яним настилом, а подекуди і з вікнами.

Майданчик «Арменія» 

 Майданчики, розташовані просто на зелених газонах і жодним чином не відділені від проїжджої частини. Майданчики, схожі на клітку для продажу серпневих кавунів.

«У сестер 

Але майже немає літніх майданчиків, на вигляд яких просто не звертаєш уваги – настільки органічно вони вписані в простір навколо. Хоча саме такими вони б і мали бути.

(позитивний приклад, інфографка – як розташовані столики, парасолька – 2987)

Майданчик Львівські круасани

 

 

Європейський досвід

Не з купівлі нових столиків чи крісел – у багатьох європейських містах встановлення літніх майданчиків починається з узгоджень із місцевими мешканцями. Наприклад, у Польщі, (якщо йдеться про майданчик кафе, розташованого у житловому будинку) спочатку треба домовитися з його жителями. Вони не лише дають згоду на появу майданчика, але й можуть впливати на час його роботи. Наполягатимуть на: «із 10 до 21.30» – і власник кафе муситиме погодитися. Жодні його персональні домовленості з муніципальною владою не спрацюють. Мешканці багатоповерхівок по вул.Соборності, певно, не відмовилися б від такої можливості. Бо галас і музика під вікнами до 23 години щовечора – для витривалих. Однак, для того, щоб таке стало можливим, у будинках повинні бути створені ОСББ та визначені межі прибудинкової території.  Масово Полтаві до цього ще далеко.

Зазвичай здається: Європа так давно пройшла процеси, що нині відбуваються в нас, що всі наші сьогоднішні труднощі й непорозуміння в них надійно вирішені. Однак з літніми майданчиками і там не все просто. У деяких «гарячих» країнах, наприклад, в Італії, дрібні заклади досі ладнають їх без дозволу в туристично привабливих місцях – і місцева влада змушена буквально «зносити» легкі вуличні меблі, повертаючи ситуацію в межі закону.

Багатьом місцевим не подобаються  столики й стільчики, рясно розставлені на центральних вулицях, постійний гомін і натовп під вікнами. Зате все це подобається туристам, а влада не може не дбати про комфорт людей, які суттєво наповнюють місцеві бюджети. Тобто,  гармонії  не завжди досягнуто і там. Але з компромісом, схоже, вдалося. Здебільшого завдяки тому, що зручність пересування пішоходів та велосипедистів, вільний та безпечний рух вулицями, безперешкодний доступ до об’єктів інфраструктури та збереження історичного обличчя міст у розвинених країнах таки в пріоритеті.

 

Майданчик у Копенгагені

 

 

 Не такі вже й літні

Літні майданчики правильніше було б називати сезонними. Адже виставляють їх не лише на три місяці, а взагалі на відносно теплу пору року, що в різних країнах має різну тривалість. Так, у надзвичайно гостинному Відні літні кафе починають працювати 1 березня, а закінчують – всередині листопада. Натомість у Вашингтоні це триває з 15 травня по 15 жовтня. Існують і всесезонні майданчики, наприклад, у польському Кракові та угорському Будапешті. Здебільшого, такі влаштовують на центральних пішохідних вулицях. Для того, щоб відвідувачі не мерзли, у їх межах встановлюють спеціальні обігрівачі. Однак на відміну від того, що можна було недавно спостерігати в Полтаві, їх не перетворюють на окремі споруди з затягнутими плівкою вікнами. Часто це ті ж самі виносні столики, крісла з пледами, відгороджені від пішоходів невисокими вазонами з модульним озелененням. Також не існує практики, при якій непрацюючі літні майданчики залишають на місці в «несезон», аби зекономити на їх прибиранні. І тоді вони похмуро височіють всю зиму, створюючи враження закинутості й спустошеності.

 

Майданчик у Берліні

 

 

Легкість в усьому

Літній майданчик може бути розміщений на тротуарі чи на пішохідній вулиці в одній із зон. Виділяють такі:

  • зона вуличного фронту – частина прибудинкової території житлових будинків, інших споруд, що являє собою фронт вулиці, саме там розташовані вхідні групи, арки, літні майданчики та ін.;
  • пішохідна зона – частина тротуару, що не має вигинів та фізичних перешкод для руху;
  • зона фурнітури і зелених насаджень – ділянки тротуару, де можуть розміщуватися лавки, кіоски, озеленення у вигляді лінійної та точкової посадки, модульне озеленення та літні майданчики;
  • зона технічного тротуару – у її межах можуть розміщуватися велодоріжки, дорожні знаки, світлофори, освітлення, інженерне обладнання тощо.

 

План зонування тротуарів

Тобто, існує два варіанти розміщення літнього майданчика на тротуарі. Можна вибрати той, що зручніший, однак потрібно врахувати обов’язкові умови. Так, у більшості європейських міст ширина пішохідної зони становить 2,5 метри.  При встановленні літнього майданчика необхідно дотримуватися цієї вимоги. Звісно, ніяких загальноєвропейських правил не існує, а тому у Вашингтоні це 3 м, у Берліні – 2,2 м, у Парижі – 2 м, а в канадському Монреалі – 1,8. Крім того, в останньому дозволено встановлювати майданчики майже впритул до проїжджої частини (звісно, про швидкісну багато смугову дорогу при цьому не йдеться).

 

Правила розміщення літніх майданчиків

Схожі вимоги – про 2,2-2,5 м – діють і в тих українських містах, де питанням комфортного для містян облаштування літніх майданчиків займалися раніше. Наприклад, в Одесі йдеться про пішохідну зону шириною у 2,25 м (але мінімально – 1,5 м), у Києві – мінімально 1,8 м. Це однаково стосується розміщення майданчика і в зоні вуличного фронту, і в зоні фурнітури. У будь-якому разі, місце, відведене під літній майданчик, не може бути ширшим за пішохідну зону.

 

Майданчик

 

Майданчик не повинен виходити за межі фасаду закладу, до якого належить, або це потребує додаткових домовленостей з власниками інших закладів.

Не допускається ситуація, при якій столики та дерев’яні настили з ними розташовані з обох боків – і в зоні вуличного фронту, і в зоні вуличної фурнітури, бо це помітно звужує пішохідну зону й утруднює пересування вулицею.

 Майданчик

 

Власне, це стосується і розміщення майданчиків на пішохідній вулиці. Також обов’язково має залишатися вільною відстань, достатня для проїзду технологічного транспорту.  До речі, у Барселоні літні майданчики кав’ярень та барів взагалі розташовані в алеї, що проходить центром вулиці, на кшталт нашої Каштанової. Офіціанти, хоч і важко це уявити, бігають із замовленнями туди-сюди через численні пішохідні переходи. Щоправда, швидкість транспорту на таких вулицях зазвичай не перевищує 30-40 км на годину.

У багатьох європейських містах дерев’яні настили для літнього кафе не використовують. Зокрема, просто на тротуар чи бруківку встановлюють столики в Британії, данському Копенгагені чи бельгійському Брюселі.

Натомість у Канаді та США, наприклад, до таких конструкцій ставляться більш поблажливо. Зокрема, вони можуть бути використані, якщо кут нахилу поверхні не дозволяє встановити меблі літнього кафе без додаткового вирівнювання. У канадському Лондоні літні майданчики на настилах навіть дозволено встановлювати на паркувальних місцях біля закладів – звісно, за умови сплати коштів за це. Однак помости, особливо, якщо мають помітну висоту, повинні бути обладнані східцями та пандусом для відвідувачів на інвалідних візках з нахилом у 3-5% (у тих самих межах).

 Майданчик

Попри всі відмінності, загальною рисою літніх майданчиків у європейських містах можна вважати легкість. Вона проявляється і в легкості пересування вулицею для пішоходів, і в легкості доступу до зупинок громадського транспорту, велопарковок, сміттєвих урн та інших об’єктів міського середовища, і в легкості самих конструкцій. Вони не закривають архітектурні елементи історичних будівель, не спотворюють фасади, на стають домінантою вуличного простору через масивність чи висоту. Часто майданчики мають огородження. Зазвичай це легкі конструкції до 1 м у висоту: дерев’яні, металеві ажурні чи прозорі пластикові. Використовується також модульне озеленення. Однак усе це повинно бути встановлено у межах майданчика, бо при «захопленні» більшої території за додаткові метри доведеться платити. Виносні столики, стільці, плетені крісла теж легкі, і на ніч їх без проблем прибирають у приміщення.

Жодних елементів, що дозволяють хоча б візуально перетворити тимчасовий літній майданчик на капітальну споруду, не використовують.

 Майданчик Казка

Для захисту від сонця і дощу використовують легкі навіси, парасолі, маркізи і перголи (див. фото). Здебільшого вони мають нейтральні кольори, легко складаються і прибираються за потреби. І вже точно не височіють всю зиму капітальними дерев’яними чи пластиковими дахами, як ми спостерігаємо це на центральних полтавських вулицях.

 Навіс над майданчиком

 

 

 Що у нас

У Полтаві врешті теж наважилися взятися за упорядкування майданчиків  Раніше будь-які спроби щось змінити в цій царині закінчувалися закидами на кшталт «вам просто заздрісно, що люди змогли поставити і заробляють гроші». При цьому дивною аргументацією грішили й щасливі власники кав’ярень та ресторанів, і навіть міські чиновники.

 Однак зміни у «розстановці сил» Полтавської міськради, а також потенційна реконструкція вул. Соборності таки змусили інакше подивитися на проблему. Щоправда, реконструкцію цього року відклали, однак «всесезонні» майданчики на вул. Соборності вже встигли демонтувати. Тепер для їхнього встановлення на літо потрібно буде виконати низку вимог. Зокрема:

  • дотримуватися часових рамок (прибрати майданчики до 1 листопада);
  • забезпечити 3-метрову ширину пішохідної зони;
  • встановлювати огороджувальні конструкції висотою не більше 0,9 м з попереднім погодженням ескізу;
  • використовувати легкі тенти, парасолі, маркізи без реклами алкогольної продукції на них;
  •  при використанні подіуму для вирівнювання поверхні обладнати його пандусом;
  • зберегти зелені насадження і облаштувати відступи від них не менше, ніж на 1,5 м за умови використання пандусу.

Розглядається кілька варіантів розміщення – у межах тротуару і з виходом на бруківку в пішохідній частині вул. Соборності.

Щоправда, ці вимоги неостаточні: влада й підприємці шукають компроміс, зокрема,  щодо використання навісів замість парасолей,  і обіцяють індивідуально підходити до кожного об’єкту. Можливо, запровадять перехідний період, допоки реконструкція не почалася.

Однак недолугі літні майданчики – не лише на вул. Соборності. На інших вулицях вони теж не прикрашають історичні фасади, не виглядають стильно і не дбають про зручність ані перехожих, ані  відвідувачів.

До них справа поки що не дійшла. І навряд чи скоро дійде. Однак підприємці мають шанс без спонукань проявити громадянську свідомість – і змінити вигляд своїх літніх майданчиків відповідно до озвучених пропозицій. Просто для того, щоб Полтава врешті набувала рис європейського міста, а не скидалася на базар у захланому райцентрі. Та й нові майданчики має сенс встановлювати з урахуванням актуальних вимог. Щоб за кілька років не доводилося переробляти – і шкодувати про марно витрачені кошти. Усе-таки за вигляд міста, у якому живемо, відповідає кожен із нас.

 

Графіка, обкладинка Марини Зевако

Опублікована: 10 квітня 2019


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація