Майже через два роки після загибелі на Полтавщині попрощалися з Сергієм Ткаченком
Фото Зіньківської міської ради
Прощання з молодим воїном відбулося у селі Бірки Зіньківської громади. Провести захисника у вічну путь прийшли його рідні, знайомі та побратими.
Про прощання із захисником повідомили 12 грудня у Зіньківській міській раді.
Разом із рідними та побратимами в останню путь воїна провели місцеві жителі вистеливши дорогу квітами.
Ким був полеглий воїн
Сергій Ткаченко народився 12 лютого 1998 року у селі Червона Знам’янка на Полтавщині. З дитинства він разом з сестрою і братом виховувався в інтернаті, а з 2006-го року його домівкою стала прийомна родина Антоніни Коваль. Після закінчення школи Сергій вступив до Хорольського агропромислового коледжу за спеціальністю «механік». На початку війни він працював закордоном на будівництві, саме тоді прийняв рішення повернутися на Батьківщину і стати на її захист.
У війську був навідником, гранатометником 1-го відділення 2-го десантно-штурмового взводу 1-ї десантно-штурмової роти 3-го десантно-штурмового батальйону. Під час перебування у госпіталі військовий познайомився із майбутньою дружиною Альоною, через місяць після одруження воїн прийняв свій останній бій. Це сталося 15 червня 2023 року на Донеччині біля села Новомихайлівка Покровського району. Більше двох років бійця вважали безвісти зниклим, цьогоріч його упізнали за ДНК-експертизою
Світла пам’ять воїну!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Володимир Козленко народився у 1971 році у Миргородській громаді, що на Полтавщині. Проходив службу солдатом у батальйоні територіальної оборони, свій останній бій воїн прийняв 10 грудня на Сумщині.
Олександр Стадніченко народився 16 вересня 1975 року у селищі Чорнухи Полтавської області. У 1993 році здобув спеціальність тракториста-машиніста та водія категорії «С». З 1993 до 1995 року проходив строкову службу у Збройних силах України. Після служби працював сторожем у Чорнухинській селищній раді, а згодом обіймав посаду завідувача господарства відділу містобудування виконкому Чорнухинської селищної ради.
Олександра Стадніченка призвали на військову службу 13 липня 2024 року. Спочатку служив у військовій частині А0665, а згодом – стрільцем-вогнеметником військової частини А7224. Захисник загинув у бою 6 грудня 2025 року в районі населеного пункту Одрадне Харківської області.
Зниклий три роки тому на фронті воїн з Полтавщини упізнаний за ДНК. Після трьох років невідомості на щиті повернувся захисник, який поліг у бою на Луганщині. Олег Рубан прийняв свій останній бій 17 квітня 2022 року у боях за Попасну Луганської області.
Віталій «Сетер» Кандиба родом з Кременчуцької громади. Після закінчення школи вступив до Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського. «Сетер» був активним вболівальником. Під час Революції Гідності долучався до мітингів та акцій. З початком повномасштабної війни став до лав реактивної артилерійської бригади. Бойове завдання 4 грудня стало длянього останнім.Через понад рік після загибелі попрощались із захисником, який зник безвісти під час бойового завдання.
Солдат Тимофій Слишан воював на Донеччині. Проходив службу на посаді старшого стрільця-оператора механізованого відділення. Загинув 5 липня 2024 року в Донецькій області.