Григорій сковорода
Григорій сковорода

Колаж – lb.ua

Вечір 6 травня, Сковородинівка. Там похований український філософ Григорій Сковорода. Внаслідок влучання російської ракети музей видатного уродженця Полтавщини зруйнований, але символічно, що навіть зброї окупантів не вдалося знищити його білу скульптуру з книгою. Сковороду не спіймав світ й не зловить снаряд ворога.

Під час Другої світової війни Сковородинівка перебувала під німецькою окупацією, тому пам’ятки в селі пошкодили. Уже через 79 років після цього росіяни знищили історичну пам’ятку – Національний музей Григорія Сковороди на Харківщині. Свого часу філософ дуже влучно сказав про небезпеку ворогів. Мабуть, тому у своєму зверненні до Дня перемоги над нацизмом Президент України Володимир Зеленський його процитував:

«Немає нічого небезпечнішого, аніж підступний ворог, але немає нічого отрутнішого від удаваного друга. Це слова великого українського філософа Григорія Сковороди. 24 лютого ми зрозуміли цю істину, коли удаваний друг розпочав проти України війну. Це війна не двох армій. Це війна двох світоглядів. Варварів, які обстрілюють музей Сковороди й вірять¸ що їхніми ракетами можна знищити нашу філософію. Вона їх дратує. Вона їм чужа. Вона їх лякає. Вона полягає в тому, що ми вільні люди, які йдуть своїм шляхом.

Гасіння пожежі у музеї

У 1722 році у Чорнухах на Полтавщині народився мандрівний поет, філософ й поет Григорій Сковорода. У місці народження встановили його погруддя. Також є пам’ятник у Лохвиці. На честь видатного земляка у Чорнухах відкрили музей-садибу. Хоча будівлі малоземельного козака відтворені,  але збереглися й автентичні речі.  У Чорнухинському районі можна прийти на Горлову гору, куди колись приходив думати свої перші думи Сковорода.

У 1738 році Григорій Сковорода став студентом Києво-Могилянської академії. Протягом навчання там він вивчив латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку й інші мови. Це давало можливість читати в оригіналах твори античних філософів, поетів та істориків.

Потім його, як соліста академічного хору, забрали до Петербурга у придворну співацьку капелу. Після цього подорожував до міст Австрії, Словаччини, Німеччини. Після повернення став викладачем піїтики в Переяславському колегіумі. Одержавши за кордоном додаткову освіту, став впроваджувати у навчальний процес новаторські ідеї.

З 1759 року філософа запрошують до Харківського колегіуму читати курси піїтики, синтаксису і грецької мови. Він погоджується, щоб «делать моему обществу пользу». У житті Сковороди було чимало посад, отож його авторитет перед студентами був значним.

Його головною метою було навчання людей науки щасливого буття. Цінність учення філософа про сродну працю розкрите у творах «Благодарный Еродій», «Пчела і Шершень», «Жайворонки». Українські науковці вважають, що саме в праці Сковорода бачив джерело радощів і людського щастя, вважає її основою «доброчесности»:

«Сковорода не погоджувався з поширеною в його часи серед українського панства практикою залучення до вииховання їхніх дітей іноземних наставників і гувернерів. У притчі "Убогій Жайворонок" він їдко висміяв таке прагнення знаті. Засуджуючи поверхове навчання і згубне виховання виступав за створення вітчизняної універсальної освіти, якою керували б справді народні вчителі, нерозривно пов’язані зі своєю землею та народом з його історією, звичаями й потребами».

За час мандрувань Сковорода ходив територією Слобідської України, значною частиною Лівобережної України, був кілька разів у Києві. Був бажаним гостем у хатах простого народу, де він знаходив і притулок, і харчі, і турботу про свій одяг, зупинявся він також і у своїх приятелів з середовища тодішньої інтелігенції – священників, службовців, купців, поміщиків. Однак він не любив жити у великих будинках і уникав незнайомого товариства.

На час особливо напруженої роботи над своїми творами, Сковорода любив залишатися на самоті, обирав для проживання віддалені від міст і великих сіл місця на пасіках, в садах, лісах, що належали монастирям і знайомим землевласникам. Кабінетом йому була не добре обставлена кімната, а бідна хата пасічника або селянина.

Сковорода любив музику й цікавився наукою. Філософа поховали у Сковородинівці, адже у там у маєтку поміщиків Ковалівських він жив останні роки.

Як пише «Громадське», музеї були автентичні речі філософа, які пережили і Першу, і Другу світові війни: срібний годинник з дарчим написом, скрипка, яку зберіг його учень, родова скриня Ковалівських.

Була також свита XVIII століття, оригінальна чорнильниця студентів Києво-Могилянської академії і старовинна Біблія. Святе письмо для Сковороди було відправною точкою його філософії.

Згадаємо найяскравіші цитати мислителя про справжнє щастя, сенс життя та застарілу освіту.

Григорій Сковорода заклав ідею «сродної праці». Філософ вважав, що кожна людина повинна працювати за своїм покликанням. Він наполягав, що слід робити в житті те, що приносить людині лише радість і щастя. Письменник писав: 

«Цілком мертва людська душа, яка не вдалася до свого природного діла… Я безнастанно говорив це молодим, щоб випробовували свою природу.»

Філософ мав дуже глибоке розуміння щодо виховання дітей. Роль батьків він порівнював з деревом та плодами: 

«Як від яблуні соки до гілок її течуть, так батьківський дух і норов переходить до дітей, аж поки ті не відійдуть і самі не вкореняться».

Він змінював тодішню викладацьку систему. Він викладав поетику,  робив це за власною програмою, нехтуючи усталеними методами. Спирався на принцип природності:

 «Яблуню не вчи родити яблука: вже сама природа її навчила… Учитель і лікар — не лікар і вчитель, а тільки служитель природи».

Григорій Сковорода провів понад 20 років у мандрах. У своїх творах він і вчить кожного подорожувати та насолоджуватися моментами життя: 

«Шукаємо щастя по сторонах, по віках, по станах. А воно скрізь і завжди з нами, як риба у воді, так ми в ньому. Не шукай його ніде, коли не знайдеш скрізь. Воно преподібне до сонячного сіяння: відкрий тільки вхід йому в душу свою».

Григорій Сковорода (Ілюстрація – mus.art.co.ua)

Мав своє бачення любові до Батьківщини: 

«Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити».

Та найвідоміші слова філософа написані на його могилі: «Світ ловив мене, та не впіймав».

Колаж ЗМІСТу

Фото – Харківська ОВА

Loading...