Нове прочитання п’єси Лесі Українки презентував в Полтаві театр «Гайдамаки 21 сторіччя»
7 грудня в приміщені Полтавського обласного академічного театру ляльок відбулися два покази вистави київського театру «Гайдамаки 21 сторіччя» за поемою Лесі Українки «На полі крові».
Вірність та зрада – вічні питання людства, що здатні спонукати вирватися із стрімкого потоку часу і турбот та замислитися про головне. Вистава «На полі крові» увібрала у себе блискуче поєднання акторської гри, музики і сценографії, разом із животрепетною біблійною темою, що і наразі лишається актуальною.
Режисер Руслан Гришко, який одночасно є виконавцем головної ролі говорить:
«Поему Лесі Українки «На полі крові» я прочитав ще у шістнадцять років. Мене тоді дуже схвилювала тема твору. Я дуже довго виношував сюжет вистави, довго вигадував образні рішення, які б підкреслили моє власне бачення цього матеріалу. Хоча можна сказати, що загалом сценарій належить власне Лесі Українці, я його просто режисерсько обрамив і виніс на сцену в дії».
Драматична поема Лесі Українки «На полі крові» (1909) пропонує нестандартний погляд на історію, причини та наслідки зради Юдою Ісуса Христа. Згідно з апокрифічною версією, на яку спиралася поетеса, він продавши Христа не повісився, а купив на отримані гроші клапоть неродючої землі біля Єрусалима. Ця земля стала його пеклом, його покаранням. Він приречений тут на самотність.
Поема «На полі крові» – одна з найтонших спроб літературного аналізу образу Юди у світовому мистецтві. Це спроба зрозуміти, як це відбувається, коли людина спочатку всім серцем вірить своєму вчителю, а згодом розчаровується і продає його. Потім шукає собі виправдань, логічно знаходить їх розумом, але в душі безмежно страждає. «Учитель обдурив мене! Він був такий, як всі! Авжеж, як всі!» – намагається Юда пояснити причини своєї зради.
Приступаючи до постановки режисер Руслан Гришко вивчав дуже багато матеріалів на цю тему. Розповідає, що робив це для того, щоб краще зрозуміти головного героя, подивитись на нього з різних точок зору:
«Якщо краще заглибитись у Біблію, або наприклад у Тору, яка не визнає Христа Сином Божим, можна навіть дійти висновку, що Юда взагалі його не видавав. Це можливо була якась домовленість між ними двома. На мою думку, релігія однобоко показує цю ситуацію. Тому свого часу ця п'єса була забороненою. Хоча поема фактично розповідає про те, що Юда зміг звергнути самого Сина Божого. Для мене це багато про що говорить. Це значить, що простий народ мусить вірити в себе. Він здатен зрушити не якусь там владу, а навіть Божого Сина. От із цієї сторони я намагатимусь саме цю думку якомога ширше просувати».
Постановка тримала глядачів у напрузі від першої до останньої хвилини. Зачаровувало, привертало увагу все: музика світло, рухи, міміка, діалоги акторів. Глядач не мов би і не чекав фіналу, заворожений небувалим видовищем.
Світлана Фільчак, яка прийшла на виставу з донькою, захоплено розповідає про свої відчуття:
«Мене дуже вразила ця вистава! Мені зараз навіть важко взагалі говорити, настільки переповнюють почуття. Я би відмітила бездоганну гру акторів, те як скрупульозно побудовані діалоги між героями. Можна навіть такий вислів застосувати – все вивірене до міліметру. Музика, сценографія – все чудово підібрано. Вистава тримала мене в сильній напрузі, яка дістала свого апогею у фіналі. Яскравим доказом геніальності постановки стали для мене враження моєї доньки, яка сказала: “Мамо, це найкраща вистава, яку я бачила у своєму житті!”»
Прем’єра вистави «На полі крові» відбулася у січні цього року у приміщенні театру «Гайдамаки 21 сторіччя» на Русанівській набережній в Києві.
Що стосується показу вистави в Полтаві, то з висновків режисера, можна сказати, що наші містяни не готові ще йти дивитись такі серйозні постановки, драми. Всі хочуть дивитись комедії, видовищні й розважальні спектаклі. Але, за словами режисера Руслана Гришка, трупа все одно буде працювати над серйозними творами, незважаючи на кількість глядачів у залі.