Обірвалося життя командира механізованого взводу з Полтавщини

Колаж ЗМІСТу
Воїн загинув у дорожньо-транспортній пригоді 3 березня, рідні проведуть захисника в останню путь.
Про те, що Сергій Щербаков загинув 5 березня повідомили у Лубенській міській раді.
Сергій Щербаков народився 7 жовтня 1973 року на Полтавщині у місті Лубни, там він закінчив загальноосвітню школу №3. Після навчання вирішив стати військовим, тож вступив до військового училища, у якому отримав спеціальність інженера з експлуатації зенітно-ракетних радіотехнічних засобів. Але у війську він прослужив не довго, повернувшись до цивільного життя у рідному місті змінив професію та отримав будівельну спеціальність за якою працював на різних будівельних об’єктах Києва та Лубен.

У грудні 2021 року чоловік повернувся до лав Збройних Сил, а з початком повномасштабного вторгнення – 28 лютого 2022 року він розпочав бойовий шлях боронячи Харківський напрямок на посаді командира механізованого взводу механізованого батальйону військової частини у званні старшого лейтенанта. У 2023 році Сергій отримав поранення, але, відновившись, знову став у стрій.
«Його любили побратими, цінували і поважали командири. Його розум та досвід не раз ставали у пригоді молодим командирам і бійцям», – пишуть у Лубенській міській раді.
Захисник загинув 3 березня внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, прощання з Сергієм Щербаковим запланували 6 березня о 12:00 на Володимирському майдані у Лубнах.
Вічна пам’ять та слава захисникові!
Згадаймо імена полеглих захисників
Антон Білик народився у Кременчуці, де навчався у місцевій гімназії № 26. Воїн помер від отриманих під час виконання бойового завдання поранень 25 лютого. Прощання із захисником запланували 6 березня.
Андрій Корнецький народився 21 листопада 1991 року в селі Чевельча. З початком повномасштабної війни Андрій Корнецький патрулював в ТрО та займався донорством крові. А 29 жовтня 2023 року став до лав Збройних Сил України, згодом підписав контракт. Проходив бойове навчання у Франції. Своє перше бойове завдання виконував в Авдіївці, де отримав поранення. 29 березня 2024 року повернувся на фронт до побратимів після місяця реабілітації.
7 червня 2024 року Андрій Корнецький востаннє почув голос рідних, йдучи «на нуль» десь у донецьких степах, на Покровському напрямку. Довгі місяці статусу «зниклий безвісти». Лише нещодавно за допомогою експертизи ДНК вдалося дізнатися, що воїн загинув 11 червня 2024 року.
Олександр Артюх з початком повномасштабної війни вирішив приєднатися до лав захисників. Ніс службу Олександр Артюх водієм-електриком екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 414-ї окремої бригади безпілотних комплексів «Птахи Мадяра». Життя захисника обірвалося 17 лютого 2026 року у межах Донецької області внаслідок ураження ворожим FPV дроном.
Сергій Буріло народився 24 листопада 1978 року в Донецькій області. Останні 10 років проживав у Полтаві. З 2014 року служив в АТО. З перших днів повномасштабної війни чоловік добровільно став до лав війська. Проходив службу у складі 5-ї окремої штурмової бригади на посаді старшого солдата, старшого водія. Воїн загинув 24 лютого. Він перевозив боєкомплект на позиції побратимів у населеному пункті Різдвянка Запорізької області. У службовий автомобіль влучив ворожий FPV-дрон, після чого здетонував боєкомплект.
Сергій Рахмангулов народився 19 серпня 1983 року на Черкащині, де здобув професію водія та механізатора. До лав Збройних Сил України чоловік приєднався влітку 2024 року. Як радіотелефоніст роти зв’язку, він виконував бойові завдання на найгарячіших точках фронту – Курському та Покровському напрямках. Життя захисника обірвалося 23 жовтня 2024 року під час боїв поблизу міста Селидове Донецької області.
Іван Білоус з початком повномасштабної війни Іван Білоус добровольцем став до лав захисників. Брав участь у бойових діях на Донеччині й Харківщині у складі 116-ї бригади на посаді мінометника. У квітні 2024 року отримав важке поранення, після чого проходив реабілітацію в Івано-Франківській лікарні. Тривалий час прилаштовувався до цивільного життя вдома. Проте 26 лютого хвороба обірвала життя «Єнота».