Проходив бойове навчання у Франції. За ДНК-експертизою упізнали воїна з Полтавщини

Понад рік Андрій Корнецький перебував у статусі безвісти зниклого. Лише нещодавно рідним прийшла звістка про підтвердження його загибелі, повідомили в Оржицькій громаді 4 березня.

Андрій Корнецький народився 21 листопада 1991 року в селі Чевельча. Виріс у простій працьовитій родині. Змалечку був допитливим і привітним, любив техніку та завжди поспішав на допомогу іншим. Закінчив 9 класів місцевої школи, а потім продовжив навчання у київській школі. Після закінчення школи працював ковалем, вантажником та слюсарем.

У 2016 році повернувся до Оржицької громади у село Сазонівка, де жив і працював спочатку в СТОВ «Красенівське», згодом на цегельному заводі. Односельці пам’ятають його як майстра на всі руки – він не боявся жодної роботи, особливо тієї, що вимагала висоти й особливої зосередженості.

З початком повномасштабної війни Андрій Корнецький патрулював в ТрО та займався донорством крові. А 29 жовтня 2023 року став до лав Збройних Сил України, згодом підписав контракт. Проходив бойове навчання у Франції. Своє перше бойове завдання виконував в Авдіївці, де отримав поранення. 29 березня 2024 року повернувся на фронт до побратимів після місяця реабілітації.

7 червня 2024 року Андрій Корнецький востаннє почув голос рідних, йдучи «на нуль» десь у донецьких степах, на Покровському напрямку. Довгі місяці статусу «зниклий безвісти». Лише нещодавно за допомогою експертизи ДНК вдалося дізнатися, що воїн загинув 11 червня 2024 року.

Прощатимуться з воїном 6 березня о 11:00 розпочнеться чин відспівування полеглого захисника на вул. Комплексна у с. Сазонівка, а поховання відбудеться на новому кладовищі.

Вічна пам’ять захисникові!

Олександр Артюх з початком повномасштабної війни вирішив приєднатися до лав захисників. Ніс службу Олександр Артюх водієм-електриком екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 414-ї окремої бригади безпілотних комплексів «Птахи Мадяра». Життя захисника обірвалося 17 лютого 2026 року у межах Донецької області внаслідок ураження ворожим FPV дроном.

Сергій Буріло народився 24 листопада 1978 року в Донецькій області. Останні 10 років проживав у Полтаві. З 2014 року служив в АТО. З перших днів повномасштабної війни чоловік добровільно став до лав війська. Проходив службу у складі 5-ї окремої штурмової бригади на посаді старшого солдата, старшого водія. Воїн загинув 24 лютого. Він перевозив боєкомплект на позиції побратимів у населеному пункті Різдвянка Запорізької області. У службовий автомобіль влучив ворожий FPV-дрон, після чого здетонував боєкомплект. 

Сергій Рахмангулов народився 19 серпня 1983 року на Черкащині, де здобув професію водія та механізатора. До лав Збройних Сил України чоловік приєднався влітку 2024 року. Як радіотелефоніст роти зв’язку, він виконував бойові завдання на найгарячіших точках фронту – Курському та Покровському напрямках. Життя захисника обірвалося 23 жовтня 2024 року під час боїв поблизу міста Селидове Донецької області.

Іван Білоус з початком повномасштабної війни Іван Білоус добровольцем став до лав захисників. Брав участь у бойових діях на Донеччині й Харківщині у складі 116-ї бригади на посаді мінометника. У квітні 2024 року отримав важке поранення, після чого проходив реабілітацію в Івано-Франківській лікарні. Тривалий час прилаштовувався до цивільного життя вдома. Проте 26 лютого хвороба обірвала життя «Єнота».