«Любимка, я готую нам сюрприз»: на Запоріжжі загинув полтавський воїн Сергій Буріло
Колаж ЗМІСТу
Сергій Буріло загинув 24 лютого 2026 року на Запорізькому напрямку під час перевезення боєкомплекту. Він воював із перших днів повномасштабної війни та займався волонтерством.
Сергій «Бурік» Буріло – старший солдат 5-ї окремої штурмової бригади. За дві години до загибелі воїн зателефонував дружині, усміхався та говорив про сюрприз, який готував для неї. Про загибель воїна ЗМІСТу розповіли дружина воїна Валентина та донька Катерина.
Життєвий та бойовий шлях захисника
Сергій Буріло народився 24 листопада 1978 року в Донецькій області, навчався на механіка. Останні 10 років проживав у Полтаві, де його добре знали як майстра з ремонту та людину, яка завжди приходила на допомогу. За словами рідних, він ніколи не відмовляв тим, хто потребував підтримки.
З 2014 року Сергій Буріло служив в АТО, де й познайомився зі своєю дружиною. Подружжя прожило разом 10 років. Після повернення працював механіком та ремонтував автомобілі. Родина виховала прийомного сина, якого взяли до себе, коли хлопчикові було п’ять років.
З перших днів повномасштабної війни чоловік добровільно став до лав війська. Проходив службу у складі 5-ї окремої штурмової бригади на посаді старшого солдата, старшого водія. Протягом майже чотирьох років повномасштабної війни «Бурік» виконував бойові завдання на Донеччині – у районах Костянтинівки, Олексіївки, Дружківки, Бахмута, Нью-Йорка та Краматорська. Згодом його підрозділ перевели на Запорізький напрямок.
Сергій Буріло перевозив боєкомплект і здійснював евакуацію. Побратими називали його людиною, яка не боялася їхати «в один кінець» під постійними обстрілами. За словами дружини, він неодноразово зазнавав поранень. Під час одного з них у його тілі залишилися 34 уламки.
Після лікування та реабілітації не списався за станом здоров’я, а повернувся до служби. Навіть перебуваючи на відновленні, займався волонтерством у Полтаві – допомагав підрозділам, підтримував військових, працював із волонтерами.
За дві години до загибелі він телефонував дружині по відеозв’язку. Воїн називав її «Любимкою» – так вона була підписана в нього в телефоні. Розповідав, що готує для неї сюрприз до річниці вінчання, що замовив подарунок із-за кордону. Він мав приїхати у відпустку, не був удома вже вісім місяців.
У день загибелі, 24 лютого Сергій Буріло перевозив боєкомплект на позиції побратимів у населеному пункті Різдвянка Запорізької області. У службовий автомобіль влучив ворожий FPV-дрон, після чого здетонував боєкомплект. В автівці перебували троє військових. Один із них отримав важкі поранення, двоє – загинули.
Саме цього дня на Запорізькому напрямку розпочався наступ. Підрозділ Сергія Буріла відігнали на 15 км вперед і в ширину для виконання бойового завдання. Він перевозив підтримку побратимам, але не встиг доставити її до призначеного місця.
У Сергія залишилися дружина Валентина, мати, діти та онуки. Рідні згадують Сергія як щиру, світлу й турботливу людину. Він любив музику – працював і засинав під неї. За кілька годин до загибелі телефонував дружині, усміхався, говорив про плани та готував для неї сюрприз до річниці вінчання.
«За дві години до смерті він мені подзвонив. Завжди називав мене „Любимка“ – так я була підписана у нього скрізь. І сказав: „Любимка, я готую нам сюрприз“. Ми вінчалися десять років тому, і він замовив для мене подарунок із-за кордону, планував привезти його в відпустку, бо не був удома вже вісім місяців. Я бачила його усмішку по відеозв’язку, він ніколи таким не був. А на цей раз наче щось відчував», – розповіла дружина воїна.
Прощання та поховання воїна відбудеться 6 березня у Полтаві. О 09:50 з воїном попрощаються у Свято-Успенському соборі Полтави.
Світла пам’ять герою!