Пам’яті 11 полеглих воїнів у Полтаві створили Калинову Алею (ФОТОРЕПОРТАЖ)
Фото ЗМІСТу
У Полтаві відкрили Калинову Алею слави та пам’яті загиблим на фронті військовослужбовцям.
10 травня, на території ліцею №32 у Полтаві висадили 11 саджанців калини. Кожне дерево присвятили випускникам та батькам учнів ліцею, які протягом дев’яти років захищали Україну. ЗМІСТ підготував фоторепортаж з відкриття Алеї.
На відкриття прийшли учні 10 та 11 класів, родини та друзі загиблих воїнів. Директор ліцею Олександр Зарубенко каже, що Калинова Алея – це символ незламності українців. Також він додав, що окрім Алеї, на території ліцею також планують створити музей пам’яті полтавським воїнам 21 століття.
Деревами вшанували пам’ять одинадцяти воїнів з Полтави:
- Богдан «Кіпіш» Бухтіяров (3 лютого 1996 рік - 28 липня 2023 рік);
- Олександр Булат (19 вересня 1987 рік - 26 вересня 2022 рік);
- Андрій Іскра (28 березня 1982 рік - 12 лютого 2024 рік);
- Максим «Студент» Краснокутський (13 січня 2004 рік - 29 липня 2022 рік);
- Костянтин Проскурня (2 листопада 1983 рік - 30 січня 2024 рік);
- Наталія «Зоряна» Стребкова (20 лютого 1977 рік - 15 квітня 2022 рік);
- Олександр Терещенко (29 вересня 1980 рік - 23 січня 2023 рік);
- Андрій Тимощук (25 березня 1982 рік - 2 січня 2024 рік);
- Юрій «Полтава» Топчій (9 серпня 1974 рік - 16 лютого 2024 рік);
- Андрій Ширшов (11 травня 1980 рік - 2 вересня 2023 рік);
- Олександр Шматко (14 лютого 1988 рік - 11 листопада 2023 рік).
На відкриття Алеї прийшла донька загиблої Наталії Стребкової та дружина загиблого Олександра Шматка Ірина Шматко. Вона розповіла, що бойовий шлях її матері «Зоряни» почався з 2017 року:
«Мама спочатку була діловодкою в частині 3057, а потім перевелася в «Азов» на цю ж посаду. З початком повномасштабної війни вона була в Маріуполі. Чоловік вивіз її з собакою в безпечне місце, але вона повернулася на фронт, готувала воїнам їсти та була медикинею. У мами було чотири можливості виїхати з Маріуполя, але кожен раз вона казала, що є ті, хто ще мусить жити, а вона має захищати свого чоловіка».
Ірина Шматко розказала, що при останній розмові її мама була схвильованою:
«Я стояла, дивилася на зорі і ми мріяли з нею про те, що колись також будемо разом дивитися на них, спілкуватися ні про що й обійматися. Це була наша остання розмова».
Чоловік Ірини Олександр Шматко військовий шлях розпочав з 2014 року. Тоді вони з Іриною і познайомилися. Згодом у них з’явився перший син, а потім – ще троє дітей:
«Перед народженням першого сина чоловік служив у лавах «Азова», він тоді збив танк та приїхав до Полтави, де ми разом народжували. Так було до 2017 року. Після початку повномасштабної війни він пішов до ТрО, а потім долучився до 5-го батальйону ДШВ», – каже Ірина Шматко.
Узимку 2022 року воїн повернувся додому на реабілітацію, а в липні став на захист України до лав «Буревія». Олександр Шматко воював на Краматорському напрямку, в Ямполі та Лимані. 9 листопада 2023 року він мав приїхати додому, але його затримало командування, каже дружина захисника. 11 листопада воїн Олександр Шматко загинув поблизу селища Ямпіль на Донеччині. Його памʼять також увічнили на алеї.
Фотографії Аліни Гончарової