Після полону помер 33-річний воїн з Полтавщини
Колаж ЗМІСТу
Валерій Хорун помер 4 лютого після тривалого лікування та реабілітації, від отриманих тяжких поранень під час служби та перебування у полоні.
Валерій Хорун провів понад шість місяців у російському полоні. Про те, що воїн відійшов у вічність, 5 лютого повідомили у Мачухівській громаді.
Валерій Хорун народився 17 січня 1993 року у селі Судіївка Полтавського району. У 2008 році закінчив місцеві школу. З 2008 по 2009 рік навчався у СПТУ-17, після чого працював на новобудовах Полтавщини. У громаді його пам’ятають як щиру, працьовиту, доброзичливу та компанійську людину, надійного товариша і люблячого брата.
6 травня 2024 року Валерія Хоруна мобілізували до лав захисників. Воїн проходив службу на посаді навідника аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону безпосередньо. Після тяжких поранень з 8 листопада 2024 року по 14 червня 2025 року перебував у полоні.
Після звільнення Валерій Хорун проходив тривале лікування та реабілітацію у медичних закладах Києва та Полтави. 4 лютого 2026 року від ускладнень унаслідок тяжких поранень захисник відійшов у вічність. Прощання з воїном запланували на 6 лютого.
Світла пам’ять воїну!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Володимир Пустовіт народився у Кременчуці, де навчався у місцевій гімназії №21. Воїн схилив голову під час виконання бойового завдання 30 жовтня 2024 року на Курщині. Про це ЗМІСТу уточнив речник Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Роман Істомін. Нещодавно його упізнали за ДНК експертизою.
Олексій Пупченко народився 29 січня 1989 року у Полтаві. Чоловік долучився до війська за загальною мобілізацією 31 серпня минулого року. Під час виконання бойового завдання 31 грудня того ж року захисник схилив голову поблизу населеного пункту Шевченко на Покровському напрямку.
Володимир Сухий народився 29 травня 1988 року у селі Ластівка Львівської області. Навчався у Меденицькому професійно-технічному училищі № 72, де здобув професію електрогазозварювальника. 11 червня 2024 року Володимир прийняв свідоме рішення стати на захист України. Побратими знали його за позивним «Кіпіш». 26 січня на Покровському воїн прийняв свій останній бій.